Невтішна житлова історія немов фантом переслідує не-тішинку Тетяну Руй та її двадцятидворічного сина-інваліда Олександра. Родина з 1991 року проживає в гуртожитку №2 по вул. Набережній, 3. Спочатку Тетяна Дмитрівна з сином мешкали на четвертому поверсі в кімнаті, зараженій грибками та цвіллю, внаслідок чого в хлопця розвинулась астма та супутні, з цим пов’язані, захворювання. У розпачі жінка оббивала владні пороги, аби її сім’ї виділили житло, придатне для проживання. І лише в 2009-му році родина отримала на першому поверсі цього ж гуртожитку дві кімнати по 13 квадратних метрів, одна з яких виявилась підсобним приміщенням, а саме – складом гуртожитку. Хоча в рішенні виконкому, за словами жінки, йшлося про виділення кімнат 13 і 18 квадратів. Зважаючи на те, що складська кімната не мала статусу житлової, а отже ордера на неї не було, сім’я не поспішала туди заселятись, побоюючись, що будь-якої миті ЖКО її зможе відібрати. Не квапилося звільняти кімнату та змінювати її статус і саме ЖКО. Тим часом замість підсобки, керуючись рішенням виконкому, Тетяна Руй вселилась у велику кімнату (18 квадратів). Від імені громади міста активно їй у цьому сприяла, обходячи чиновницькі кабінети, сусідка Антоніна Цюпка, голова громадської організації по захисту тварин, яка згодом була обрана головою Громадської ради Нетішина. Не стояли осторонь й інші активні громадські організації. Але пізніше виявилось, що ордер на ту кімнату має сім’я, яка фактично там не проживала. У зв’язку з цим у 2011-му році представники виконавчої служби за рішенням суду вимагали в родини Руй велику кімнату звільнити. І ось після майже дворічної перерви подібна ситуація повторилась.
Операція “примусове виселення” – 2?!
20-го березня в помешканні Тетяни Руй зібралися представники ЗМІ та громадських структур, зокрема, Ліна Токар, яка захищає права інвалідів, Євсей Гонтар із громадської організації “Хаверим”, Михайло Калінін з громадського об’єднання “Захист прав людини”, Анатолій Войтко з громадської організації “З’єднання борців за справедливість” та ін. Справа в тому, що боротьба за ту саму кімнату продовжилась. Але тепер, за дивним збігом обставин, на неї претендує сім’я А.Цюпки. Оскільки колишнім її мешканцям надали інше житло, Тетяна Дмитрівна вважає, що як потребуюча поліпшення житлових умов, має право на кімнату, в якій мешкає вже третій рік. Проте сусіди, судячи з усього, були іншої думки. За словами Т.Руй, у грудні минулого року А.Цюпці видали ордер на цю ж кімнату, але жінка переконана, що отримала вона його нечесним шляхом.
“6-го березня до мене прийшли, причому, без попередження, міліціонери, представники ЖКО, судовий виконавець та А.Цюпка. Вони вимагали, не показавши жодних документів, аби я звільнила кімнату та віддала ключі Антоніні Петрівні, – скаржиться Т.Руй. – До того ж, “гості”, окрім того, що ображали мене та мого хворого сина, без дозволу знімали моє помешкання на відеокамеру і наголосили: якщо ми не звільнимо кімнату, то двері ламатимуть, а речі викинуть на смітник”.
Процедуру виселення пообіцяли продовжити 20 березня. Щоправда, того дня ані самої А.Цюпки, ані судових виконавців не було, проте проблема залишилась.
За словами Тетяни Дмитрівни, вона неодноразово зверталась до секретаря міської ради Миколи Степаненка та в.о. першого заступника міського голови Павла Скакуна з проханням розібратись у цій ситуації, бо впевнена, що А.Цюп-ка хоче її з сином “вижити”, тож чекає відповіді від влади. А в той час, як зауважила жінка, сусідка чи не щодня навідується із незрозумілими претензіями та погрозами, наслідком яких, за словами Т.Руй, є нервові зриви і стреси у неї та її сина, мовляв, підеш кудись скаржитися – зітру в порошок, бо мій племінник працює в міліції.
“Захисниця тварин – “аферистка”, або Хто в місті найбільше потребує житла
Думку про те, що А.Цюп-ка зазіхає на житло родини Руй висловила також Ліна Токар, яка, як і в 2011-му році, продовжує підтримувати жінку. Називаючи А.Цюпку “аферисткою” , Ліна Михайлівна висловила припущення, що та навмисно весь час намагається нервувати Сашка, аби його забрали у психіатричну лікарню. Адже це, за словами Л.Токар, значно б спростило можливість “привласнити” житло, бо навіщо матері, яка проживає сама, стільки кімнат. Їй вистачить і однієї. Хоча в самої А.Цюп-ки, як стверджують жінки, житла більш ніж достатньо: дві маленькі кімнати по 13 квадратів та дві великі – по
18. “Крім того, Цюпка самовільно захопила кімнату, в якій могли б жити люди, аби ставити туди інвалідний візок, – нарікають вони. – А ще з підвального приміщення без дозволу зробила комору, при цьому не сплачує за таку “оренду” жодної копійки”. Жінки переконані, що такі привілеї – завдяки головуванню А.Цюпки у Громадській раді та пов’язаному з цим членству в житловій комісії виконкому. Адже поряд з людьми, які роками чекають на поліпшення житло вих умов, тісняться у маленьких гуртожитських кімнатах цілими сім’ями, такі щедрі подарунки від влади отримала саме родина Цюпки.
P.S. Тетяна Руй після візиту “делегації” 6 березня подала скаргу (допомагав їй у цьому Анатолій Войтко, голова ГО “З’єднання борців за справедливість”) на ім’я начальника Державної виконавчої служби про незаконні дії працівників служби та відповідну заяву (про протиправні дії з боку А.Цюп-ки) до суду. Залишається лише сподіватись, що служителі Феміди справедливо розставлять усі крапки над “і”.
Олександра ТРАВНЕВА
