Аматорські вірші

[lulu]

*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
Тихая ночь за окном,
Я сижу за компом,
Одинокий в пустынной квартире.

Где-то ветер гуляет в близи за окном
Но вот мысли мои совсем о другом,
О тебе и о том, как прекрасен твой голос
Как прекрасны глаза и как прекрасна ты.

Все мечты про тебя и про нежный твой взгляд
Я б слезою твоей оказаться хотел и спустится,
По нежным как бархат щекам
Хоть на миг прикоснуться к твоим сладким губам.

Но увы ты где-то вдали и опять вспоминаю
Что я одинок в этой ночной тишине,
Если б ты только знала как грустно сейчас мне!:-*

 

[Fameli]

Я чекала цей дощ.Вын давно не заходив у гості.
Я чекала його - і ось він нарешті прийшов,
І кидаэ краплини, немов би то гральні кості,
Полірує асфальт і з їдаэ сліди підошв.

Відчиняю вікно:"Ну, заходьже мерщі у кімнату!"
Джентельмен завжди стукаэ, перше аніж увійти
"Будеш чаю із жасміном? Чи може, тобі шоколаду?
В мене справи? Чудесно.Живу потихеньку.А ти?"

В подарунок мені не приніс ані дрібки смутку .
Молодець! Оптиміст він. Ну просто мені під стать!
Заклопотаний дуже, тому йде від мене хутко:
Йому треба веселкою в небі чиємусь стать.

Цього разу на память дару усмішку мені,
Хоча звісно, бувало, лищав по собі і щем.
А коли вні пішов, розказав мені вітер нишком,
Що це лист непочитай прибився до мене дощем

добавлено через 2 часа 40 минут
Осіння мелождія

Грає осінь на небесному орггані
Золоту мелодію журби.
Звуки благодатні і останні.
Для байдужо - зверхньої юрби
Листопад побрів безлистим салом,
Де роглубні дерева жебраки
Гірку долю прийняли, як зраду,
Бо болить оголені гілки.
І на голих струнах грає осінь
Серед зморених роздягнених лісыв.
Граэ - не благає і не ростить
У прощальній, гордая, красі.
Нотами написано на листі,
Шо лежить, як птаха, на землі,
Осені романси променисті.
Як же зрозуміти їх мені?
Де ж печальну струну візьму?
Якщо восени мені, щасливий,
Часто сняться проліскі чомусь!

:-X

 

[FreShka]

так нашла чё то в тетрадке...:-[ :-[ :-[


Нужно начинать всё с нуля,
Ну зачем это всё есть же петля!
Несколько движений..и оступится..
Несколько секунд чтобы забытся.
И нету больше боли и слёз,
И можно забыть обо всех этих грёз.
Нужно начинать всё с начяла,
Пока окончятельно всё не достало.
Может и у меня в THE ENDе
Будет такой себе HAPPY END=))




P.S.:-[

 

[Fameli]

Зимова ніч, колюча від печаліж
Зимова ніч...самотність у очах.
Журба і біль стискають серце впарі
Та на вітрах не гасне ще свіча.
Свіча в дущі в зимову ніч палає
Як промінь сонця, стірмко топить лід
Сумних думок тонку здіймає
І залиша в очах надій легкий слід
Зимова ніч затягую в безодню
Тих ніжних мрій де ще живе весна
Та серце все ж лишається самотнім
І не його в цій самоті вина...
Зима скувала почуття кохання-
Воно не рветься в небо наче птах.
Зимова ніч...як довго до свтання...
Мороз...сніжинки тануть н вустах
Зимова ніч трима мене в полоні
Холодна і велична...мов печаль
Мороз торкає хлолдом долоні
Та не зігрієш їх тепер нажаль...
:-( :-( :-( ​

​

 

[Fameli]

Я втоплю свою душу
У власних сльозах...
І нікого нехай не бентежить,
Чому я наче привид,
Зникаю в дощах
І кому моє серце належить.
Розчинюсь у безодні своїх почуттів,
Диким птахом здіймусь над рікою.
Стану місячним сяйвом німих берегів
Тим шумом, морською піною
Я втоплю своє серце
І розтану в ранковім тумані
Збережу я своє
Непомітне ніким
Не зруйноване чисте кохання...​

 

[Archy]

Стишок о тех кто ищет свою любовь

Лучик солнца светит прямо в душу.
Не хочу нести я ету ношу. Тебя
увидеть я хочу, пройтись с тобою
по воде. Узнать хочу силу сна,
любви, добра. Ето восприятие
не восприимчевого, ето ...
Все ето ты как загадка для вселенной,
как восмое чудо света, как сикрет
сикретный. Ты загадка для меня, мне
не разгадать тебя. Твоя улыбка -
повол жить, твои глаза - душа вселенной.
Твои губы небо на расвете. А красаты такой
не видел мир. Я живу что бы найти тебя и
умру если не найду. Хотя ты есть я знаю.
Я тебя ищу а пока вот такие я стихи пишу.

 

[Corey]

What score in you
How many people die for you
On their dies is not global for you
On their planes is not good for you...

Someone jump at sky
Breake one of the thousand stars
And once stay at home alive
Helpless forgive the scars...

Snap to a heart
And bleed away
Live is so quick...
Joy new ordinary way...end

 

[Fameli]

Не відпускай того чим дорожиш
Не залишай позаду те що любиш,
Адже, лишивши, назавжли загубиш,
А з пускткою в душі вже не злетиш...

Не піддавайся світу, не корись!
Не вір словам солодкого обману!
У луговиг не кутайся обмнанах
Згадавши те, що вабило колись...

А оглянувшись, посміхнутись вмій!
І не жалкуй про втрпачене минуле!
Ніколи не кажи"забув", "забула"
І забувати почуття не смій!

Просто люби, люби душею світ!
Вмій полюбити кожну мить проводну!
Бо кожна мить - єдина , неповторна,
В товоєму серці чистий лишить слід.

 

[.табуретка]

Звуть мене Анастасія,
Можна ще й Настуся.
Труднощів я не боюся
Й залюбки учуся.

Мій улюблений предмет
Рідне слово-мова.
Пречудесна,пречудова
Українська мова.

Лиш проснуся-вже встаю.
Лінькам волі не даю.
На гімнастику біжу-
Нові вправи я учу.

Мої руки не зупинні,
То у тісті,то у млі.
Треба ж мамі помагать,
Нові страви готувать,
Все брудне швидко попрать.

Я завжди кудись спішу,
Все освоюю,ловлю.
Хочу все на світі знать.
Пізнавать і пізнавать.

Лиш в житті у відкритті
В русі,праці,у красі,
Мрію бути в майбутті!))

 

[Fameli]

Когда, взаглюнув в глаза, ты видишь небо,
Когда душой взлетаешь в высоту,
Когда улыбкой на губаха несмелой
Ты сердца открываешь чистоту;
Когда в мгновение каждом, словно в море
Ты тонешь без остатка все душой
Когда в простом, обычном разговоре
Привычных слов дивишся красотой
Когда тепло доверчивой улыбки
Не смеешь едкой ложью осквернить
Когда осмыслив все свои ошбки
Остаави в прошлом сможешь их забыть
Когда порой поймав себя на мысли
Что жизнь- как сон, каак робкая мечта,-
Идешь наперекор уставам мира
И ищешь, что такое крастота
В душе, как в пыльной нераскрытой книге,
Где каждый слог столь важен для тебя
Когда оствавив вне слова, интриги
Пытаешся внутри познать себя
И чувстуешь что мир всеною полн
И хочеться летать на край земли
Тогда лишь настоящий лик любви
Ты обретаешь вопреки канонам
Сумей...
Ее ...
Найти...​

 

[Corey]

Открываю дверь в свою квартиру
Мне ничто не поможет и даже кружка пиВа...
на полу лежыт пачка сигарет
и еше надеюсь среди пыли найти оТвет...
Ответ что будет нужен всегда...
И хоть я уже смог ошибится вчера
И сидя в наушниках не понимая нефига
А Глаза горят теплом,которым был сОгрет

 

[Archy]

:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::: ::::::::::

Палночная луна светила мне в окно.
Мне приятно и легко. Грусть окутала меня
слегка и непонятное чуство весеннего
дождя... Серце резало, терзало и
какаето мелодия в душе играла.
Что в душе творилось у меня?
Была ли она у меня?
Звезды сияли ярче луны тихо говоря:
"не грусти".
С неба начал падать дождь. Ветер
прогонял его, а я устал от етой суеты.
Покажите мне дорогу чтоб уйти! Уйти
от мира суеты, скуки и лжи...
Миркантильность мира уже достала
совисть исчезла ушла в никуда.
Прохлада ветра серце морозила
и печель меня дальше грузила.
Время серых, злых волков мир забило.
Что я здесь ищу?
Люди не те что когдато, зла многовато
и свет может нас осветить...
Смысл, выход и верный путь есть всегда
нужно лиш серцем чуствовать и желать добра,
умом думать.
Нельза просить, предовать и опускать.
Жить лиш свободой. Ценить каждый мик.
Любить, жить и умереть ето жизнь.
Ангелам больно свои крылья терять.
Но зачем их преобретать?
Мне никак не понять что значить убить
или предать?
Но я иду дальше, но кто знает что будет дальше?

 

[Fameli]

Мої щоки сьогодні знову цілує сніг,
Захолочі чуття перетворють небо в оману...
Я, шукаючи слід твій, постійно збиваюся з ніг
Розкусала всі губи. Уже й не зализую рани

Може , щось я шукаю не те, чи не так чи не там,
Чи у вічності цій тебе зроду і не існувало?..
...А казав, не відпустиш- й віддав на поталу світам
Білі бджоли у серце впились замороженим жалом

 

[Fameli]

Імя у тишині і вітер бездиханний,
згадалися мені в цей вечір бездоганний,
Осінній шелест листь звучить немов в тумані,
пройшов ще крок і зупинивсь,
лиш вітер листям шелестить,
вдихнув вечірню прохолоду,
ще крок вперед, не витримав і озирнувся,
лиш темряву побачив і величні тіні,
і вітер в листі шось шепоче,
не зрозумів іду вже далі крок і крок вперед,
позаду кроків звук долинув,
знов зупинивсь, чекаю,
і погляд в небо піднімаю.
Там зорі! Такі красиві справжні!
По обрію пливе одна хмаринка,
отак пронизуючи даль,
без цілі просто так
собі у душу заглядаю
"а кроки ближчі вже на мить"
в душі якось усе не так,
Думки розсіяні не певні!
А ще цей вітер щось шепоче,
таке приємне й дороге,
не можу ще збагнути,
на землю погляд перевів,
а кроки близько,
ще трохи і побачу,
і тут думки до купи зміг звести,
цей шелест! я зрозумів що він шепоче!
Таке дороге, таке знайоме імя твоє,
імя , і вже я вірю, я вже знаю,
чиї це кроки, хто іде,
тут бездиханно я чекаю
"як час в цю мить повільно пролітає!"
Вже силует, все ближче, іще мить,
і ти мене побачиш,
а що сказати більше я не знаю,
усе було і ти усе сказала,
як почуття мої ти розтоптала!
Не витримав звертаю,
і більш на тебе не чекаю,
іду куди уже не знаю,
і знову сам у тишині,
і знову вітер в листі шелестить,
а я іду, і знову погляд в небо піднімаю,
там зорі, хмари усе таке не змінне,
та на душі щось уже не так,
і вітер вже щось шепоче, інше,
я зрозумів, я вільний від усіх турбот,
усіх подій минулих,
вже знаю точно куди йду, я йду вперед,
вперед і тільки лиш туди,
я ж вільний від журби,
я вільний від самого себе!

 

[Archy]

Дождь лил крапли звёзд небесных,
Тень рисовала ноты на стекле,
Втетер был чуть жуток от него
Прохладно и не спойно на душе.

В голове кружилась весна
Душе хотелось рватся вверх
Там зёвзды что с рождения
Чисты как весна.

Я не понимал что сомною было
Я не знал что ето за чуство.
Мне литать, творить и радасть
Всем дарить.

Что ето было? Что за чуство?
Ето просто любовь.
Чистая, красивая, светлая, нежная
А что вы знаете о ней?

Любовь? А ето что такое?
Чуство окрыленного палёта небесной высоты.
Улыбка, радость и любимый человек,
Все ето признаки любви!

 

[Fameli]

Сенс життя

Хай мене забуде вічний час,
Закинувши ,на все , в майбутнє,
Щоб очі бачили не нас
І щоб життя було самотнє.

Нема початку ні кінця ,
І хмари дощик насувають
І вітер стер сльозу з лиця,
Вони зі мною вже все знають.

Картина млява промовля слова,
А більшість з нас її не чує .
І тільки згадую твої уста,
А лірика зі сном воює.

Чому не має сенсу жити?
Заради чогось і когось.
І якщо нема кого любити,
Треба жити , щоб жилось.​

 

[Іона]

Ось ще один віршик, надіюсь вам сподобається...

Тобі…
А час іде…
І ти підеш,
Мені ж залишиш тільки спогад,
А ще печальний тихий здогад.
Мою надію віднесеш,
З собою серце забереш
Кудись далеко…
Там лелеки
Курличуть пісню про кохання,
Де я не перша й не остання,
Де всі, хто йшли від нас колись,
Але стежки туди снігами замелись.
Туди так важко долетіти,
І не дійти, і не доплити,
Туди всі двері вже закриті,
Дошками вікна всі забиті.
Мені так хочеться туди…
Нема там болю і біди,
І хочу стежку віднайти,
Якою ти пішов туди…
Ще хочу, щоб ти повернувся,
Хоч уві сні мені всміхнувся.
Та ти не вернешся, на жаль,
І тихо так бринить печаль…
І плакать хочу, та не можу,
Бо вхід на стежку ту сторожу.
Ще хочу бігти і кричати,
Та зараз краще промовчати.
Чекаю в сні тебе щоночі,
Хоч там тебе зустріти хочу.
Та навіть в сни ти не приходиш.
Що, цікавіші ти знаходиш?
А я ще вірю і чекаю,
І що не прийдеш – теж я знаю.
Та що я можу тут зробити?
Тебе так важко не любити…

 

[Fake]

Коли я дивлюся в твої очі
Коли я дивлюся в твої очі
Вони не несуть правди
Тільки неба заплакані ночі
Можуть знищити всі неправди
Я не бачу ніде прихистку
Мене ніхто вже і не чекає
І велике підвищення тиску
Потихеньку мене збиває
Коли я дивлюся в твої очі
Вони злі та брехливі, справді
І я знаю і бачу - хочуть
Зненавидіть мене назавжди
На душевному перехресті
Там, де битва завжди триває
Висувають дурні протести
Думки всі твої, глянь - ламає
Знай, я ненавиджу твої очі
Їхній відблиск не любить правди
Відчуваю, що ти не можеш
Не сказавши кривої клятви
Знову рвеш життя мого книжку
Тіло душу мою тримає
Смерть взяла мене у подружку
Тінь ще є, а душі немає...

добавлено через 5 часов 37 минут
Невиправдана залежність
Скажи мені, коли це закінчиться?
Коли ти покинеш мене?
Знаю, мій стан не поліпшиться
Тому віддаю все своє
Страшний сон вже став краще реальності
Бо реальність - це горе моє
Не виношу цієї залежності
Вона знову згадала старе
Я не знаю як це називається
Я заплуталась в надрах себе
Всі бажання мої не збуваються
Бо я стала частиною тебе
Скажи мені чи це виліковується?
І чи варто жаліти себе?
Може жертва у тому й знаходиться
Що залежність лікує мене
Я боюся страшної самотності
Твоя постать дратує мене...
:-[ :-[ :-[

 

[Fake]

В мертвій тиші...
В мертвій тиші лунають сумні ноти піаніно
Все знову чогось кругом потемніло
Ти бачиш нескінченні страждання мого тіла
І це тебе чогось не засмутило
Вже давно для мене Сонце за обрій сіло
І пропало все, чого я хотіла
Гарний настрій чиєюсь невидимою рукою змило
В цьому винні лукаві мрії

добавлено через 15 часов 55 минут
Страждання
Я не знаю кому довірити ці страждання
Кожен боїться цього вникання...
Я тікаю від моїх думок
І життя - негативу поток
Мені набридли всі дурні дорікання
Люди думають - це нормально
Це мій новий хибний стрибок
Більшим виявився місток...
І в мене немає сил для змагання
Сонце сідає - смеркання
Біль і муки кричать мені - стоп!
Я вже ближче до прірви на крок...

 

[AnArchY]

Чому так боляче кохати
коли на небі сяють зорі?
Коли так хочеться мовчати
І в очі падати бездонні…

Коли так хочеться ловити
Подиху тепло на шиї
В легких обіймах ледь тремтіти
Й тінь смутку здмухувати з віїв

Коли так хочеться збагнути
Душі тонкої таємницю
Так важко, боляче забути,
Кохання вдати за дрібницю

Тоді так боляче кохати,
Й дарма, що в небі чужі зорі,
Тоді так хочеться мовчати
І в очі падати бездонні…