Маркевич: "Г. Суркис кроме Динамо ничего не видит"
Заява пана Маркевича у попередньому інтерв'ю щодо відсутності перспектив у збірної викликала бурхливу реакцію в Україні.
Тоді він сказав, що не бачить майбутнього у збірної, хоча пізніше намагався спростувати, що робив таку заяву. Переслухавши власні слова знову, пан Маркевич, з яким розмовляв Фідель Павленко, визнав, що та фраза таки лунала, і його слова були подані Бі-Бі-Сі коректно. Тренер пояснив, що саме він мав на увазі.
- Я мав на увазі, що в таких умовах працювати нереально. А вони це вихопили… Вони працюють там на одне, щоб валити людей. Вони всі знають, до кого це відносилось.
- Справа в тому, що мене як просто пересічного вболівальника цікавить ваша думка як фахівця, що треба для того, щоб збірна була успішною.
- На мою думку, головне, щоб не заважали тренерам працювати. Це найголовніше. Більше нічого не треба. Ті, хто чує ці слова, знає, до кого це відноситься.
- Ви були першим тренером, який не мав, так би мовити "київського коріння", чи "Динамо київського коріння". Ви не протримались і півроку. Чи має хтось взагалі шанс не з групи довкола Динамо Київ успішно працювати у збірній?
- Ніяких шансів. Такого в історії не було, і я дійсно був першим. Мене не хотіли з самого початку. Григорій Михайлович Суркіс не хотів з самого початку. Тепер вже можна сказати, що на тому, щоб я був тренером збірної настояв Ігор Коломийський. Їм прийшлось десь з тим змиритись. Вони чекали мого провалу і не дочекались. Розумієте, тут є деякі нюанси, про які я не хочу говорити, але я дійсно побачив, що не хоче мене Григорій Михайлович. Нехай скаже правду. Втім, він сказав після мого призначення, що він хотів іншого тренера. Просто нехай зараз скаже, що "так, я не хотів". Він мене тепер "баластом" обізвав, але я тоді не знаю, хто тоді він, якщо я – "баласт"?
- Ви знаєте, ось це слово "баласт" з'явилося після нашого з вами інтерв'ю, коли українські ЗМІ поширили цей сенсаційний заголовок, що ви не вірите у збірну. Чому у вас склались такі непрості стосунки з Григорієм Суркісом? Де коріння?
- Це давно вже тягнеться. Ще як я працював у Карпатах. Розумієте, він крім київського Динамо нічого навкруги не бачить. І це найстрашніше – тільки київське Динамо. Тільки хтось стає на ноги і одразу… Карпати стали на ноги у 1999 році. Команда йде на третє місце, а мене звільняють з роботи. Я навіть не знав, "звідки ноги ростуть". Але мене тоді не було кому захистити. Вони тоді приїхали, розпродали команду. Головне було мене усунути, ну й усунули. Тут у мене є захист, тому мене і не можуть рушити. Я буду в Металісті працювати, скільки мені Бог дав. І все, неможливо командам на ноги стати. Ось та сфабрикована справа з тим договірним матчем. Ви знаєте, те все настільки примітивне, настільки "білими нитками обшите"…
- Але з іншого боку, ви кажете, що командам не дають стояти на ногах: Шахтар зараз міцно стоять на ногах і кияни пасуть задніх у порівнянні з Шахтарем?
- Шахтар так, зараз і наш президент міцно стає на ноги, і це не зовсім всім подобається, особливо, самі розумієте кому. А зараз, якщо ще будуть судити, як судять, подивимось, де буде київське Динамо.
- Запрошення П'єрлуіджі Коліни бути наглядачем над українським суддівським корпусом. Ви думаєте, що це допоможе вирішити проблему корупції в українському футболі, і в суддівстві зокрема?
- Мені здається, що вже бояться судді. Чи ти судиш Шахтар, чи Динамо, раз і все… Я за це двома руками. Нехай так і далі. Судді помиляються і далі, і в наш бік, і проти нас, але це вже двосторонній рух, а не в один бік. Суддівство стало на голову вищим.
- Чемпіонат України – це, звісно, цікаво для українських вболівальників, але, напевне, їх зараз більше цікавить перспектива на ЄВРО-2012. Це, можливо, вперше і востаннє Україна отримає такий турнір. Збірна вже у фінальній частині без кваліфікаційних змагань. Якими ви бачите її майбутнє і перспективи?
- Знаєте, є гарні гравці. Я не можу сказати, що їх є багато, чесно. Я зараз стикнувся, що є проблема з правим захисником. Дай Бог, щоб Шевченко до того часу міг, тому що зараз без нього я ні Динамо не уявляю, ні збірної, тому що він – лідер. Той же Алієв, та й Мілевський додасть, і Гусєв. Тобто є така "обойма" - 15-18 футболістів, але треба, що Бог їх милував від травм. Тобто можна зліпити.
- Але окрім футболістів, які виходитимуть на поле, що треба збірній?
- Збірній треба, щоб тренер сам вирішував всі проблеми. Сам виставляв склад, щоб не було диктату, щоб не заважали роботі тренера. Якщо цих всіх речей не буде, то, я впевнений, тренерський склад справиться. Якщо далі буде ця війна, якісь конфлікти інтересів, які будуть впливати на команду, то тоді нічого не буде.
- На вашу думку, що є причиною, стількох багатьох конфліктів довкола-футбольних у футболі: політика, гроші, амбіції?
- Мені важко сказати. Ви знаєте, я не хочу в ті дебрі лізти. Я знаю, що повинно бути по-іншому. Це я точно знаю. Вистачить вже. Я то все бачив і бачу. Я сподіваюсь, що це все закінчиться, тому що далі так не можна. Я думаю, що не може бути президент Федерації і співвласник Динамо однією людиною. Це має бути нейтральна людина. Можливо нехай також хтось приїде з-за кордону. Нейтральна людина, причому багата людина, якій не потрібні гроші. Просто людина, яка захоче допомогти українському футболу, ось і все.
Рыкуна зовут в Ворсклу
Уже экс-плеймейкер Металлиста Александр Рыкун может продолжить карьеру в команде Николая Павлова.
32-летний игрок покинул харьковский клуб, получив статус свободного агента, и сейчас в родном Днепропетровске самостоятельно поддерживает форму. В интервью газете Команда Рыкун рассказал, что инициатива ухода из Металлиста исходила от тренера Мирона Маркевича. "Мы поговорили с тренером, и он сказал, что не видит меня в команде".
Впрочем, завязывать с футболом Рыкун не собирается. Тем более у него есть предложения о продолжении карьеры. "На эту тему мы разговаривали с Николаем Павловым, который сразу предложил мне перейти в Ворсклу. Но данный вопрос пока находится в стадии обдумывания. Я не привык все так быстро решать. К тому же сейчас пауза в чемпионате, есть время подумать".
Сам игрок считает, что еще два года точно сможет играть на высоком уровне. "Я бы хотел спросить – как можно 12 лет отыграть в элитном дивизионе в таком состоянии, какое мне пытаются приписать? Но так уж устроена наша футбольная жизнь: нет Рыкуна – значит с ним что-то случилось..."
