Фанзона

[AdMiRaL_DyPa]

В даній темі хотілось би розкрити історію фандвіжу, як нашого так і закордонного. Фото ультрасів улюблених команд, цікаві статті, інтерв`ю заливайте сюди.

 

[ALik]

http://bt.ilink.com.ua/forum/viewtopic.php?t=6784

В даній темі хотілось би розкрити історію фандвіжу, як нашого так і закордонного

тут мона про це багато чого взнати!
класний серіальчик про футбольних хуліганів, ті сами фани, з різних країн!

 

[AdMiRaL_DyPa]

ALik, то моя роздача

 

[AdMiRaL_DyPa]

Історія українських фанзінів.

Фэнзи́н (м., скл., от англ. fanzine, от fan magazine, иногда просто зин) — любительское малотиражное периодическое или непериодическое издание (журнал, информационный бюллетень, фотоальбом, альманах и так далее).

1983 рік перший фанзін випущений в Україні

 

[AdMiRaL_DyPa]

продовження

 

[AdMiRaL_DyPa]

1998-2001

 

[AdMiRaL_DyPa]

2002-2008

 

[AdMiRaL_DyPa]

Про ультрасів

Ультрас - це спосіб життя, спосіб мислення. Це те, коли футбол уже набагато більше ніж просто захоплення чи хоббі - це ваше життя! Ви вже не можете НЕ піти на стадіон, ви вже не можете НЕ поїхати на виїзд, ви нездатні відмовитися від посиденьок із ЦИМИ людьми й друзів, справжніх друзів, не зав'язаних з вашою улюбленою командою, у вас із кожним роком усе менше й менше, а приходячи на футбол ви вже не можете просто спостерігати за грою - вам потрібно більше, вам потрібно самому безпосередньо приймати участь у підтримці команди... ви ультрас. У повному розумінні цього слова.

Перші ультрас з'явилися в Італії на початку 60-х років. Тоді це досить віддалено нагадувало сьогоднішні групи ультрас, але саме в той час у Мілана з'явилися перші ознаки організованого вболівання. Через кілька років саме у них і з'являється перше в історії угрупування ультрас - Commandos
Tigre (1966). Але, мабуть, саме той вигляд ультрас, який ми бачимо зараз, з'явився з появою в того ж Мілана нового угрупування Fossa del Leoni (1968). Саме вони стали законодавцями мод і дійсно новаторами в ultras culture. Слід зазначити, що вивчивши величезну кількість європейських пісень і зарядів, можна переконатись, що практично у всіх країнах є пісні, мотиви яких придумали тіфози Мілана й FDL зокрема. Отож це була перша й зразкова для абсалютної більшості фанатів різних країн група ультрас.
Угрупування ultras – це зазвичай офіційно зареєстрована структура, що поєднує від 10 до декількох тисяч найбільш активних фанатів (на момент розпаду у Fossa del Leoni було приблизно 5000 чоловік), які займаються всім що пов'язане з підтримкою своєї команди - атрибутика, квитки, організація шоу на трибунах, виїздні матчі. У кожному з таких угрупувань є членські внески, у середньому по Європі сума членського внеску становить 10 євро на місяць. Найбільш потужні європейські організації мають прямий вихід на вище керівництво своїх футбольних клубів і, як уже не раз бувало, впливали на політику клубу. Тобто іноді ультрас вирішували питання на користь або проти деяких гравців і інших рішень клубу. У тій же Італії, практично всі великі клуби радяться з лідерами своїх ультрас з усіх питань, здатних викликати якийсь резонанс на трибунах. Крім цього, практично всі європейські угрупування ультрас мають якісь комерційні відносини з клубом. Клуб практично завжди або просто допомагає фінансово або дає можливість
самим ультрас заробити на тій же атрибутиці, квитках чи чомусь іншому. Наприклад ultras варшавської Легії якийсь час одержували по одному злотому з кожного проданого квитка на гру Легії.

Серйозні угрупування ультрас, самі беруть активну участь у комерційній діяльності маючи свої власні магазини, шинки, нерухомість, тим самим заробляючи самі й одержуючи необхідні суми для організації шоу на трибунах. А ці витрати часом досягають десятків тисяч доларів за один матч! Крім комерційної діяльності, офіційність всіх цих угруповань потрібна й для контакту з міліцією, з якою ті ж ультрас постійно контактують улагоджуючи (або не улагоджуючи) ті або інші проблеми, пов'язані з підтримкою на трибуні. Те ж саме стосується й порядку на трибунах - на всіх європейських стадіонах у секторах,

де розсташовуються місцеві ультрас, ніколи немає поліції - максимум стюарди, в особі власної служби безпеки, й порядок на фанатской трибуні повністю підтримується саме завдяки угрупуванням ультрас. Іншими словами угрупування ультрас роблять усе, щоб організувати трибунну підтримку й полегшити життя рядовому фанатові.

Дуже часто ультрас плутають з хуліганами, але ultras і hooligans - це абсолютно дві різні речі. Хуліганські угрупування, в першу чергу, спрямовані на знаходження й фізичне усунення таких же фірм іншого клубу, а потім уже підтримка клубу на стадіоні й т.д.. Тобто якщо вибір буде поїхати на футбол або поїхати побитися з заклятими ворогами, то відповідь очевидна - другий варіант. Перед ультрас таке питання навіть виникнути не може. Якщо таке питання виникає, це значить тільки одне - це вже не ультрас, а хуліганс. Наприклад, саме через це і розпались Fossa del Leoni Милана. Ultras це НЕ
насильство! Це підтримка й творення - підтримка клубу й створення тієї неповторної атмосфери на стадіоні, заради якої футболісти готові віддавати своє здоров'я, а люди будь-які гроші щоб це побачити й окунутися в цю атмосферу. Буває, особливо в тій же Італії, коли ультрас втягуються в бійки й безладдя, але ці заворушення завжди носять стихійних характер, а не організований як у хуліганському середовищі. Ідеальний приклад - Польща, де є чітка градація на ультрас і хуліганс. Ультрас - це море прапорів, роз і іншої атрибутики. Хуліганс же - це гори м'язів і мінімум атрибутики. Кожний зайнятий своєю
справою - одні створюють шизу й організовують усе на стадіоні, малюючи баннери, наготовлюючи піротехніку, модулі й т.д., інші ж полюють на опонентів і влаштовують з ними спаринги, при цьому обидві групи прекрасно уживаються разом на трибуні. Кожен сам вільний вибирати що йому ближче. Через те, що угруповання ультрас це групи однодумців і друзів, відповідно це іноді накладає якесь політичне забарвлення. В абсалютній більшості бригади ультрас аполітичні, але буває, що підбираються компанії з однаковими політичними поглядами, звідси й з'являються ультраправі або навпаки - ліві групи. Яскравий приклад Irriducibili Lazio і Roma Boys. Одні вкрай праві, інші навпаки вкрай ліві. Але крім цих двох основних угрупувань і у Лаціо й у Роми є менш впливові й невеликі угрупування ультрас з зовсім іншими політичними поглядами. Вони можуть що завгодно робити за стадіоном, але на трибуні всі рівні, тому на трибунах можна нерідко побачити кельтські хрести, що висять поруч із прапорами Чегевари. Політика
ніяк не повинна впливати на підтримку команди, тому навіть непримиренні знаходять на трибуні загальну мову - мову підтримки свого клубу. Все, що не стосується цього - особиста справа кожного. Але, повторю, в абсалютній більшості, угрупування ультрас поза політикою, самі ж ультрас, як і будь-які громадяни своєї країни, вільні дотримуватися будь-яких поглядів.

Перші угрупування найактивніших молодиків-уболівальників виникли в Україні у 80-х рр. XX сторіччя, а найвідомішими сутичками того періоду були з'ясовування стосунків між фанами Динамо (Київ) і Спартака з Москви. Це були люди, які бажали підтримувати рідну команду не лише на власних трибунах, а й вирушати на виїзди до кожного міста, де клуб проводив чергову гру. Переважно — студенти і юнаки 20-25-річного віку. Поступово в кожному місті, де була пристойна

футбольна команда високого рівня, певні трибуни (здебільшого найдешевші — ті, що за воротами) стали пристанищем для найактивніших фанів. У 80-х рр. вони намагалися підібрати одяг і атрибутику під кольори команди з власного гардеробу (адже атрибутику тоді не продавали), а з приходом ринкових стосунків почали масово одягатися у клубні барви.

В наші дні ультрас-рух набуває все більшого і більшого розвитку, провідні українські клуби вже здатні збирати по 2000 чоловік на фан-секторі кожен матч, і грандіозний перформанс з модулів, розтяжок чи фаєршоу і дими не є чимось новим навіть на матчах чемпіонату України. Черговий злий баннер для опонентів часто стає темою для дискусій на ТБ чи обкладинкою для журналу. І навіть маленькі команди з другої ліги часто не залишаються без підтримки на виїздних матчах. Так, нам ще є чому вчитись в ультрас інших країн. Але хто сказав, що ми гірші за них...

З.І. Цей сайт створено для тих, хто хоче перйняти досвід чи поділитись власними досягненнями, для тих, хто хоче вдосконалювати суппорт на своїй трибуні, чи просто шукає свіжі ідеї, для тих, хто так і не зміг прочитати що ж було написано на баннері опонентів на іншому кінці стадіону і для тих, хто присвятив більше ніж вільний час і зайві гроші своїй команді. Та все ж пам'ятайте - те, заради чого ми збираємось на стадіоні, відбувається на полі, бо без команди не буде і нас. Вивчити заряди і шизіти весь матч може кожен, але навчитись ТАК любити рідний клуб неможливо...

 

[ALik]

Фанаты в Испании существовали и до 1982 года. Но это были малочисленные, плохо организованные группы, которые могли разве что кричать "Гора Эускади та Аскатасуна!” (1 – смотри примечания) или "Виска эль Каталунья! Франко миерда!" (2). На матчи приходили, чтобы посмотреть на игру любимой команды, попить пиво, от души поболеть – безо всякого радикализма. Но в 1982 году в Испании состоялся Чемпионат Мира, и местные болельщики смогли воочию понаблюдать за европейской фанатской культурой. Особо буйные массовые потасовки произошли в Бильбао, где многочисленные фанаты из других стран дебоширили как на стадионе "Сан Мамес”, так и в городе. Кастильцы, баски, каталонцы и галисийцы, проживающие в Мадриде, Барселоне, Валенсии, Севилье и других городах, столкнулись с совершенно чуждым элементом футбольной культуры – насилием. Они неожиданно открыли для себя, что битва и ненависть могут вызывать острые ощущения. Срузу после ЧМ в Испании появились первые радикальные фанатские группировки: "Бойхос Ноис” ("Барселона”), "Френте Атлетико” ("Атлетико”), "Саппортерс Сур” ("Бетис”) и "Ультрас Сур” ("Реал”).

О последнем мобе (надеюсь, по понятным причинам), немного поподробнее:

Моб. Ultras Sur. Вольный перевод: "Южные ультрас”. Клуб: "Реал”. Численность: приблизительно 500 человек. Идеология: фашисты.

Друзья: Brigadas Blanquiazules (моб. "Эспаньола”).

Враги: Boixos Nois (моб. "Барслелоны”), Frente Atletico (моб. "Атлетико”), Abertzale Sur (моб. "Атлетика”), Pena Mujika (моб. "Реал Сосъедада”), Indar Gorri (моб. "Осасуны”), Riazor Blues (моб. "Депортиво”).

Один из самых многочисленных испанских мобов никогда не был откровенным бойцом.

Ultras Sur изначально вышли "на тропу войны” с идеологией фашизма. Приветственно вскинутые руки вкупе с белоснежными атрибутами мадридского "Реала” нашли поддержку и за границей. Ultras Sur в хороших отношениях с фашиствующими фанатами "Лацио” (из-за чего естественно вытекает дружба барселоновских кулес с тиффози "Ромы”).

В Испании же приятельство не заладилось. Первое время Ultras Sur пытались поддерживать связь с Ligallo Fondo Norte, мобом "Сарагосы”. Однако, хитрые арагонцы в 95-м пригласили нескольких лидеров Ultras Sur якобы в гости и с использованием превосходящих сил устроили им форменный разгром. Зато "южные ультрас” дружат с Brigadas Blanquiazules, фашистским мобом "Эспаньола”, это сближение произошло на фоне тотального неприятия "Барселоны” с обеих сторон.

В последние годы Ultras Sur сдаёт свои позиции, что связано с ослаблением идеологии членов моба или с её откровенным отсутствием. Скандал случился в 2000 году, когда в клуб пришли Флорентино Перес и Луиш Фигу, а в фирму – "шарпы” (3) и "глорихантеры” (4). Вскоре некоторые радикальные фирмачи (5) в знак протеста покинули Ultras Sur.
Таким образом, в последнее время "Южные ультрас” постепенно отходят от фашистской идеологии. Члены со стажем считают, что это убьёт дух мадридизма и повергнет клуб в тотальный белоснежный гламур.

 

[AdMiRaL_DyPa]

Хуліганізм по Українськи

добавлено через 1 минуту
Данный раздел позволю себе начать с обзорной статьи по украинскому движу вошедшую в новый Фэнс Магазин http://fansmagazine.ru/

В данный момент фан сцена Украины переживает вторую молодость и в ближайшее время эта ветка заполниться большим количеством новостей и информации.

Если говорить об украинской околофутбольной высшей лиге, нужно знать несколько особенностей, которые можно четко выделить. Первое – это FAIR PLAY. Украинцы никогда не дерутся с применением «дерьма». Любое использование даже минимальной «какашки» очень сильно осуждается. Второе. У украинцев, в отличие от других развитых в околофутболе стран СНГ – России и Беларуси, нет сколько-нибудь стоящих «дерби» в одном городе (в любом городе, имеющем несколько команд, обязательно есть катастрофически доминирующий клуб). Третье. У украинцев считается трусостью, если оппоненты отказались выйти для «встречи» вне зависимости от любых факторов. Четвертое. Практически любые пересечения между оппонентами ведутся «общак» на «общак» – сколько собрали на сколько вывезли. Это связано, прежде всего, с количественным составом хулиганов и особенностью № 2. Действия отдельных «фирм» на данный момент единичны и из ряда вон выходящие. В самой статье попытаемся проанализировать не только эти особенности, но и общие тенденции развития околофутбола в Украине.
В настоящее время четко выделяется два наиболее активных и успешных клуба: «Динамо» (Киев) и «Днепр» (Днепропетровск). Больше всего активных хулиганов. Больше всего успешных пересечений. Наибольший прогресс во всем. Еще на что стоит обратить внимание – это то, что хулиганы этих двух клубов наилучшие друзья в Украине. Дружба историческая и на данный момент весьма глубокая, практически нерушимая. Единственное, что может повлиять на эту дружбу – это борьба за первое место в Украине. И если на данный момент сами днепряне по-прежнему отдают пальму первенства Киеву, то по истечению нескольких лет трудно будет спрогнозировать, как они это будут выяснять, если они друзья. Ведь амбиции в этом случае весьма вероятно могут взять верх.

Динамо Киев
У хулиганов «Динамо» есть несколько отличительных признаков во всем украинском движении. До недавнего прошлого – это единственный клуб, где внутри околофутбольной тусовки появилась конкуренция. И причем конкуренция уже начала давать свои плоды. Многие фирмы, которые начали за последние несколько лет расти, как грибы после дождя, пытаются друг другу что-то доказать. Амбиции. Правда, не смотря на некоторые попытки, выделить одну киевскую фирму против другой трудно. Со стороны зачастую просто не видна разница. Но тем не менее, больше всех в этом преуспела фирма, которая имеет название «Kefir Crew». Состоящая в основном из спортсменов и основной упор сделавшая именно на хулиганские акции. Было несколько попыток «кефиров» приехать в Одессу просто так, когда их совсем не ждали. Два раза «кефиры» были «бонусом» к днепрянам, которые выезжали в Одессу. Единственный раз самостоятельно отправились зимой искать счастья в Одессу на баскетбол. И если «приправа» к днепрянам можно считать удавалась, то самостоятельная вылазка оказалось проигрышной. Также в Одессу самостоятельно попытались заявиться Capitals, но 20 на 20 с одесской сборной солянкой они также не потянули. Единственное, что можно сказать – все эти по украинским меркам смелые акции по большому счету совсем бесхитростные. Все остальные действующие фирмы можно лишь перечислить – ТРУДОВЫЕ РЕЗЕРВЫ и New Line.
Если говорить в общих чертах, то общее количество хулиганов, как это почему-то принято считать в Украине, может завалить за 250. Но наиболее четким показателем может являться количество активных хулиганов. Здесь, конечно, цифры поменьше. Весьма четко вырисовывается 60-70 лучших бойцов + 20-30 наиболее активной молодежи. Таким образом, активный костяк составляет где-то под сотню. Конечно, сотня человек – это очень большая сила, при условии, что организована она наилучшим образом. Но сами же киевляне признают, что организация – это одно из их слабых мест. И над этим им предстоит заняться прежде всего.
Враги: «Черноморец», «Металлист», «Шахтер», «Металлург», «Кривбасс», «Ворскла». Рассуждая объективно, сколько-нибудь стоящую конкуренцию на данный момент им все же могут составить только одесситы. Пока неясна ситуация с недавними «новыми» врагами – харьковским «Металлистом». Но можно спрогнозировать, что шансов у харьковчан пока немного. С остальными ситуация совсем плохая. Если дончане в 2002-2003 года пытались противостоять киевлянам относительно успешно, то с 2004 года все попытки были полностью неудачными. Запорожцы внятно о себе против Киева заявить не смогли ни разу, как в прочем и остальные.
Самый большой тормоз в развитие киевлян – это отсутствие в Украине оппонента, который смог бы потянуть их общак, хотя бы выездной. При таком раскладе у киевлян есть несколько выходов из этой ситуации: обратить взоры на ближнее зарубежье или проводить внутриукраинские акции исключительно по «фирменному» признаку. Это можно развивать параллельно.

«Днепр» Днепропетровск
Уже третий год подряд наиболее динамично развивающаяся группа хулиганов. Эти парни действительно могут быть примером даже для киевлян. Поражает темп развития, который не сбавляется уже приличное время. Причем днепряне самые активные на украинской сцене не только по количеству успешно проведенных драк (за 2002–2005 гг. всего два поражения), но и по действиям на трибунах. Стараются поддерживать реноме самого зрелищного «перфоманса». Главной отличительной чертой можно считать то, что они являются наиболее организованными среди всех украинских групп. Для себя избрали линию активного поведения со своими оппонентами и максимально стараются не давать спуска никому, не взирая ни на что. Количество врагов на данный момент – уже 6 клубов, и на каждую встречу с ними днепряне старались выставлять максимальный состав, и лишь совсем недавно начали с заведомо более слабыми оппонентами практиковать «забивоны» в дни игр. За последние несколько лет как общее количество, так и количество активных хулиганов возросло в несколько раз. На самое принципиальное противостояние дома против харьковского «Металлиста» выставили 180 человек (для сравнения годом ранее было 80). Костяк на данный момент составляет порядка 50 лучших бойцов, а в целом самая активная часть днепрян на данный момент уже приближается к цифре 80. Наиболее динамичная фирма – Storm 88. Вторая по активности – River Sharks firm. И третья, недавно образовавшаяся, Avangard Fight Club.
Враги: «Металлист», «Черноморец», «Шахтер», «Металлург», «Ворскла», «Кривбасс».
Если проанализировать ситуацию с оппонентами, то до конца точки над «i» днепряне еще не расставили. С Харьковом ситуация пока можно сказать «50 на 50», по большому счету только лишь из-за того, что несколько хороших пересечений не состоялось (а они могли бы убрать эти условные цифры). В Харькове 110 харьковчан и 80 днепрян не смогли выяснить отношения по причине вмешательства «БЕРУКТА», который не дал днепрянам дойти до харьковчан. В Днепропетровске 180 днепрян по этой же причине не пересеклись с 70 харьковчанами, только с точностью до наоборот. Одной из причин можно считать не нежелание сторон выходить друг против друга, а нежелание сторон отойти от принципа «созвонились–подрались». Нет охоты друг за другом, а ведь в Украине правоохранительные органы еще не так натасканы на предотвращение массовых беспорядков среди футбольных хулиганов вдали от стадиона. Но, откровенно говоря, по своему потенциалу и организации, а также имея уже приличный опыт днепряне выглядят предпочтительнее в этом противостоянии.
С Одессой ситуация до сих пор четко не просматривается не по причине днепрян, а по причине самой Одессы. В прошлом году 65 днепрян дома вынуждены были капитулировать от 40 одесситов. Ответный визит днепрян слегка смазали «кефиры», которые помешали разобраться днепрянам с одесситами. С тех пор ситуация поменялась. Днепряне окрепли, у одесситов же наоборот пошла смена поколений. И вот уже в Днепропетровск одесситы не пожаловали, а в Одессе на сотню приехавших днепрян + «кефиры» одесситы решили не выходить, ограничившись лишь скоротечным стыком возле стадиона, который в расчет брать не стоит. Поэтому однозначно сказать, как могут развиваться события в этом противостоянии трудно, все прежде всего зависит уже не от днепрян, а от того, что им могут противопоставить одесситы. Нужно время. Грубо говоря, эти два оппонента на данный момент основные для днепрян.
С дончанами днепропетровские парни активно пересекались 2,5 года (с 2002 г. по весну 2004 г.). И если 2 года подряд почти не удавалось выяснить кто сильнее (однажды даже уступили дончанам дома), то уже с 2004 года четко вырисовалось преимущество «Днепра», и в 2005 году трижды подряд днепряне разбили парней из Донецка у них же дома. Особенно убедительной была встреча весной 2005 года – 85 приехавших днепрян за 1,5 минуты разобрались с 65 дончанами. С парнями из Запорожья четких встреч было довольно мало и последняя убедительная встреча в 2005 году сразу дала понять, что запорожцам мало что светит. В ней 70 днепрян в Запорожье без особых проблем разобрались с 60 хозяевами.
В остальном, днепряне первыми поняли, что при отсутствии оппонента на их общак нужно действовать фирмами, предоставляя, таким образом, почву для роста хотя бы для части своих людей. Правда, опять же, по украинской моде все это ограничивается «созвонились–подрались». Дело до заранее спланированных акций еще не доходит ни у киевлян, ни у днепрян.
Пока днепрянам еще есть куда тянуться в Украине и это можно делать уже по известным схемам.

«Черноморец» Одесса
Одни из самых неоднозначных на данный момент хулиганов в Украине. По потенциалу и по старым заслугам одесситов всегда ставят на топ-позиции. И действительно, имея одно из самых активных возрастных поколений хулиганов в Украине – Dark Blue Devils, одесситы имеют определенный запас прочности. Но стоит «дьяволам» отойти со сцены, как ситуация сразу меняется. И если их главные оппоненты, киевляне, уже давно не зависят от своих более старших коллег, то одесская молодежь этим похвастаться не может. Конечно, попытки обособиться и что-то делать самим молодые одесситы предпринимают. В частности, появились две новые фирмы – Black Sea Pirates и Sea Hunters. Молодежь амбициозная и весьма физически развитая, но на данный момент без поддержки «дьяволов» не в состоянии противостоять в одиночку ни днепрянам ни киевлянам. Молодежь обзавелась новыми врагами в лице мариупольских парней. Объективности ради надо сказать, что это было не самое лучшее решение, т.к. особых дивидендов данное противостояние одесситам не принесет.
Врагами являются: «Динамо», «Днепр», «Ильичевец» и «Николаев» (2-я лига).
Одесситам как можно быстрее нужно разобраться у себя внутри, и как можно скорее начать более активные действия на околофутбольной сцене. Это необходимо не только одесситам, но и их оппонентам, которые теряют в своем развитии. Причем молодежи нужно пытаться действовать самостоятельно, и чем раньше, тем лучше. На данный момент совсем не понятно, какое количество молодых активных хулиганов они имеют и на что способны в действиях общак на общак. Здесь можно только предположить, что эта цифра около 40, а с «дьяволами» численность боевого состава при наилучших раскладах может колебаться от 60 до 70 человек.

«Металлист» Харьков
Второй по величине город Украины всегда имел репутацию стабильных футбольных хулиганов, и если в 2001-2002 годах на фоне общего упадка в стране по сравнению с их единственными на тот момент оппонентами (днепрянами) позиции харьковчан были незыблемы, то с развитием околофутбольного движения в Днепропетровске с каждым годом ситуация менялась. Харьковчане вторые в Украине, кто сохранил возрастное поколение активных хулиганов – Army Of The First Capital, которые сейчас по-прежнему составляют основной боевой и организационный костяк. Это и есть основная проблема, как в Харькове, так и в Одессе. Все остальные мобы уже давно не зависят от своих старших коллег. Такая зависимость все чаще и чаще начинает играть злую шутку с молодежью, т.к. в одиночку, молодежь не может ничего противопоставить своим основным оппонентам. И если матчи с днепрянами у харьковчан были всего лишь 2 раза в году и собраться дважды в году на драку у харьковчан получалось, то с появлением еще более опасного оппонента – киевлян, молодежи надо быстрыми темпами стараться становиться самостоятельными, ведь все реже приходится рассчитывать на помощь возрастных хулиганов. Украина далеко не Англия в этом отношении. У харьковчан есть весьма перспективная молодежная фирма – Kharkiv City Patriots. «Патриоты» отметились тем, что зимой 2005 г. встретились с основной фирмой днепрян – Storm 88 в формате 15x15. Это была довольно принципиальная встреча, но основным принципом все-таки явилась не принадлежность к основе, а возрастные данные. «Патриоты» проиграли. Также парни инициировали войну с маруипольцами (ситуация аналогичная с одесситами) и пытаются начать еще одну – с запорожцами. Но из-за давних дружественных традиций между старыми поколениями фанатов из Харькова и Запорожья, все те же возрастные «армейцы» не позволяют это сделать.
Враги: «Днепр», «Динамо», «Ильичевец».
Харьковчане имеют порядка 30 возрастных хулиганов и где-то столько же наиболее активной молодежи, но тут ситуация весьма неоднозначная. Домашние и выездные составы харьковчан могут разительно отличаться, что свидетельствует о том, что активной части хулиганов им явно не достает, в отличие от их основных оппонентов днепрян.

«Шахтер» Донецк
Эти парни 3 года назад подавали большие надежды на становление амбициозного моба в Донецке, однако сейчас все радикальным образом поменялось, и дончане уже не успевают за своими основными оппонентами из Киева и Днепропетровска и не могут составлять им серьезную конкуренцию. Имея в своем распоряжении на данный момент всего лишь около 40 наиболее активных хулиганов, из которых лишь 25 являются основными бойцами, парням тяжело сражаться со своими более сильными врагами. Причин тому несколько. Скорее всего, парни выбрали не ту линию развития, которая могла бы принести быстрые и качественные плоды. Еще одной причиной послужил психологический надлом от длительного отсутствия серьезных побед и трехкратного поражения от днепрян весной 2005 года.
Дончанам нужно прежде всего сконцентрировать свои усилия над улучшением своего качественного и количественного состава. Без этого у них не будет возможности конкурировать с парнями из Днепропетровска и Киева. А также пытаться действовать чуть умнее, чем более сильный оппонент. Возможно, это и даст некоторые козыри в противостоянии.
Враги: «Динамо», «Днепр», «Металлург», «Ильичевец».
На данный момент основной оппонент – это запорожцы. В последнее время, данное противостояние начинает приобретать черты принципиального. В последней встрече запорожцы были вчистую разбиты дончанами, но теперь парням из Донецка предстоит показать, на что они способны в гостях в Запорожье.
Фирмы: The City Guard firm и Young Squad. Отдельно стоить упомянуть молодежную фирму Young Squad – эти парни были наряду со своими сверстниками из Днепропетровска первыми в Украине, кто ввел в практику «забивоны» в межсезонье. Удача в той встрече 20 на 20 улыбнулась именно им.

«Металлург» Запорожье
Ситуация в этом городе с футбольными хулиганами весьма неоднозначна. Несколько лет назад активность этих парней на околофутбольной сцене была очень низкой, но за пару последних лет наметился определенный подъем. Прежде всего количественный. По украинским меркам весьма неплохое количество. Сотня, а то и больше. Но как показывает практика, этот показатель далеко не всегда предопределяет успех. Имея множество врагов, запорожцам приходится очень несладко. Одна из главных проблем – небольшое число хардкора и активной части хулиганов в целом. Не более 30 человек. Все столкновениями с хулиганами «Динамо» и «Днепра» проиграны, а с новыми оппонентами из Донецка дела идут с переменным успехом, но все чаще не в пользу запорожцев. Имеют полное преимущество над оппонентами из Симферополя.
Фирмы: Reanimators и Rude Boys, но большой разницы между ними не видно. Последние пытались дважды на равных проверять свои силы с киевлянами и симферопольцами, но оба раза неудачно.
Враги: «Динамо», «Днепр», «Шахтер», «Таврия» и «Ворскла».
На данный момент единственной линией для дальнейшего правильного развития – это строгая дисциплина и развитие качественного уровня своих бойцов.

«Кривбасс» Кривой Рог
В Кривом Роге один из наиболее боеспособных коллективов среди всех остальных украинских малочисленных мобов. Проявляя среднюю активность на околофутбольной сцене, в основном со своими соседями по области – днепрянами, криворожане зарекомендовали себя как коллектив с крепкими нервами. За свою историю ни одной победы, но при этом наблюдается развитие, хотя и не очень быстрое. Меняется состав, но тем не менее они на плаву.
Фирма: Iron City Group.
Враги: «Динамо», «Днепр».

«Ворскла» Полтава
Alliance – самая прогрессивная и активная фирма на околофутбольной сцене Украину среди «меньших» клубов. За последние несколько сезонов сделала уверенные шаги вперед. Умудрились поссориться с «Динамо» и «Днепром», причем и с теми и с другими имеют уже по нескольку довольно серьезных пересечений, правда все неуспешные. Как таковой «основы» в прямом смысле этого слова у полтавчан нет, весь состав ровный и все абсолютно не старше 20 лет и порядка 20 человек. В целом способны выставить 50 человек. Очень большие перспективы, особенно в противостоянии с равными им оппонентами из Мариуполя и Запорожья. И вообще, активность и настрой этих парней могут только радовать.
Фирма: Alliance Hooligans.
Враги: «Динамо», «Днепр», «Металлург», «Ильичевец».

«Таврия» Симферополь
Симферопольцы всегда считались наиболее миролюбивыми, но за последние несколько лет разрушили этот стереотип, заимев себе во врагах «Ильичевец» и «Металлург». В целом, если оценивать потенциал этих парней, то можно сказать, что имеется явная проблема в качестве состава, который даже по украинским меркам котируется явно ниже среднего. Имея в основном 14-16-летний контингент, им очень тяжело противостоять даже «малым» оппонентам из Мариуполя. Правда, в силу особенностей украинского околофутбола, у себя дома, где симферопольцы могут выставить до 50 человек, их оппоненты пока не жаловали своим присутствием. В плюсы симферопольцам можно записать победу в «забивоне» над запорожцами. Однако по большому счету ситуация в их развитии пока не самая радужная.
Враги: «Ильичевец», «Металлург».

«Ильичевец» Мариуполь
Мариуполь находится в Донецкой области и территориальная близость его к Донецку дала определенный отпечаток на развитии хулиганизма в этом городе. Толчком для их развития стало «внезапное» объявление войны их соседями. Благодаря этому симпатиями к этим самоотверженным ребятам прониклись недруги дончан. Их считают друзьями как киевляне с днепрянами, так и запорожцы. Такой некислый симбиоз. Как бы там ни было, но за несколько лет мариупольские хулиганы пережили несколько этапов своего развития. Несколько раз пребывали на грани того, чтобы вообще развалиться, потому что за эти же несколько лет во врагах оказались еще и «Черноморец» с «Металлистом». Но самые принципиальные противостояния с симферопольцами и полтавчанами, прежде всего, не дают полностью заглохнуть движению. Имея в своем активе всего лишь человек 10-15, которые так или иначе постоянно представляют лицо мариупольских любителей околофутбола, они выступают в основном на домашних встречах, не выезжая никуда на боевые матчи. Пока не появится плотный костяк, который сможет выступать вне зависимости от места, дальнейших шагов по развитию не предвидится. Парням нужно просто поверить в себя.
Фирма: Mariupol Rovers.

Остальные клубы высшей лиги не имеют даже «очень малых» групп, чтобы о них можно было здесь говорить.

Кратко подведя итоги, можно отметить, что очень четко на данный момент вырисовывается тенденция к увеличению пропасти между двумя друзьями (Киевом и Днепром) и всеми остальными. Главным образом по уровню мобилизации. Если есть состав, но он неорганизован и немобилен и как следствие нестабилен, а значит шансов на его развитие практически нет. Следовательно, вероятнее всего будет регресс.
Всем украинским парням хочется пожелать больше заниматься собственным развитием. Как интеллектуально, так и физически. Будьте первыми во всем – околофутбол не исключение. Главное – захотеть.

(с) http://fansmagazine.ru/

 

[AdMiRaL_DyPa]

Дніпро - Карпати 1:0 (10.07.2010) Прем'єр-ліга. Тур 1

Ось і почався довгоочікуваний футбольний сезон в Україні. До гри проти Карпат днірпяни почали готуватися за тиждень до матчу. Було придбано велику кількість тканини і пластикових труб. На перший матч було вирішено зробити акцент на прапори, розтяжки і піро. Також був виготовлений текстовик «Севастополь, добро пожаловать в семью», чим господарі привітали хлопців з півдня України із виходом до Прем'єр-Лігу.

Девіз першої домашньої гри «Приходь у білому» підтримали практично всі і сектор виглядав просто відмінно! На «Дніпро-Арені» було 17406 глядачів, а 9 сектор був забитий під зав'язку, не рахуючи тих місць, які менти забирають під свою квоту. 70 розтяжок, 30 маленьких і 40 великих (2 на 2 метра) прапорів з'явилися на старті гри.

Львів'ян ж приїхало близько 80 чоловік. Принаймні, стільки можна було нарахувати на гостьовому секторі, а на трибуні дніпрян було також кілька киян. Відмінна перекличка «Слава Україні - героям слава!» (варто зауважити, що підхоплював весь стадіон), і «Дніпро!» - «Карпати!»

Футбол виявився нудним і не дуже видовищним - не знаю на що це списати, чи то на старт сезону чи то на спеку, але як і фанати «Карпат», так і фанати «Дніпра» напередодні ігор у Лізі Європи очікували більш видовищної гри своїх команд.

У другому таймі почалося найцікавіше - 9 сектор затягнув нон-стоп і драйв пішов те, що треба... і тут у когось не витримали нерви, засвітився перший вроцлав і пішла справжня спека! Далі описати словами дуже важко, потрібно було просто там бути присутнім - сектор горів і димів без перерви 15 хвилин! Такого драйву не було на дніпровській трибуні давно! Усього ж було спалено близько 50 одиниць піротехніки - не рахуючи димів і петард. На 85-й хвилині «Дніпро» дотиснув суперника і забив такий важливий гол, який ще більше завів сектор дніпрян, сильно-біло-блакитні не замовкали вже до кінця матчу. Всього ж нон-стоп тривав хвилин 25.

Після гри менти перевіряли у всіх руки на виході з сектору. Забрали деякі банери і розтяжки, як вони сказали - на експертизу. Глистів вони там будуть шукати, чи що, не зрозуміло))). Близько 10 осіб загребли в комендатуру, при чому перевищуючи свої повноваження. Не обійшлося без розбитих носів. Сірі, до речі, обіцяли на наступній грі влаштувати фанам «Дніпра» справжній терор!

З.І. Дізнавшись, що в комендатурі пресують хлопців з фан-сектору, після гри туди підійшов капітан «Дніпра» Андрій Русол, попросив міліцію не застосовувати силу. Черговий вчинок, притаманний справжньому Капітану!

 

[AdMiRaL_DyPa]

Оболонь - Динамо 2:2 (09.07.2010) Прем'єр-ліга. Тур 1

Попереднє шоу біло-синіх на стадіоні Оболоні підігрівало інтерес до першого поєдинку в новому чемпіонаті, але цього разу динамівці обрали суто виїзну модель сектору - жодного перформансу, упор на звук і піротехніку. Для хорошого звучання було обрано крайній сектор під дахом (сектор 7), акустика там просто чудова! Квитки з’явились у продажу лише за два дні до матчу, але не зважаючи на те, що вони були у вільному продажі, лівих пасажирів на сектор потрапило від сили два десятки.

Чи то служба безпеки Оболоні непогано моніторить Інтернет, чи то динамівські колеги їм допомогли, але ще при вході на територію стадіону симпатичні дівчатка-стюарди при виді квитків на сьомий сектор обертались до міліціонерів, що стояли позаду, і голосно вигукували "Сектор 7!", і так з кожним... відповідно шмон для власників таких квиточків "трохи" відрізнявся від решти вболівальників. Сам сектор задовго до початку матчу оточили правоохоронці і пускали після ще одного дуже ретельного огляду речей. Перейти з сусідніх секторів також було нереально, тому люди ставали поряд. Здавалось би звичайний сектор, а по суті все як на виїзді. Таким чином на краю трибуни зібралось півтори сектори біло-синіх і дуже багато людей в проході перед секторами. Банерна лінія як завжди на рівні... варто додати, що на початку матчу був банер "14.07 Підтримай протест проти свавілля МВС".

Матч активно розпочали господарі - на стартовий свисток пивовари запалили кілька димів і підсвітили напис "Мы к сезону готовы!". На секторі біло-зелених чоловік 60, перші ряди на чорних футболках. На превеликий жаль чутно їх на протилежному кінці трибуни не було, лише барабан кілька разів доносився. А от з піротехнікою у пивоварів було все в порядку - палили 3 рази: багато фаєрів на початку другого тайму і по одному фаєру на кожен гол.

Фан-клуб Динамо розташувався в гостьових секторах, але толку від їх кількості було дуже мало - шизіла від сили чверть присутніх. А великим прапором навіть не махали - просто причепили його за сектором.

Ультрас Динамо розпочали досить потужно - дах таки дійсно робить свою справу. Репертуар залишав бажати кращого, але це лише початок сезону - далі буде. По піротехніці не було жодних домовленостей, тому кожен палив коли хотів. В середині першого тайму запалились вроцлави і стробоскоп, після другого голу кількість піро була вже значно більшою, а основну масу спалили під кінець зустрічі, коли вже стемніло, саме перед цим біло-сині стали по торсу. Тут були і фаєри різних кольорів, і вроцлави, і стробоскопи і петарди. Від правоохоронців жодної реакції не послідувало... Якби не результат команди, яку до останнього гнали вперед, матч взагалі можна було б назвати дуже вдалим, а так ложку дьогтю гравці таки умудрились підсунути на останніх хвилинах.

 

[AdMiRaL_DyPa]

Футбольні фанати України

Конфлікти уболівальників і масові безлади, що супроводжують футбольні матчі, всупереч усталеній думці, траплялися в Україні задовго до розвалу СРСР. Батьківщина футбольного фанатства, як і футболу, – Англія. Британці – відомі любителі побитися на футбольних матчах, особливо після двох-трьох келихів пива. За даними спортивних істориків, перше організоване угрупування, підготовлене до ведення «бойових дій», з'явилося в 60-х роках минулого століття в Манчестері, називалося воно Red Army. Англійські уболівальники підхопили нове віяння, і незабаром в країні почали спалахувати масштабні бої між фанатами.

Останнім часом все частіше про себе заявляють фанатські угрупування різних українських команд, а недавній матч між Охтирським «Нафтовиком» і київським «Динамо», напевно, увійде до історії вітчизняного футболу під назвою «охтирське побоїще». Саме так багато хто охрестив масові безлади під час і після гри в невеликому містечку Сумської області. Такі побоїща стають невід'ємною частиною футбольних поєдинків.

Багато хто вважає, що фанатський рух прийшов в нашу країну після розвалу СРСР – нібито саме тоді всі дізнались, що похід на стадіон не обмежується переглядом матчу. Виявилось, що можна ще співати пісні, викрикувати різні заряди, надівати символіку улюбленої команди, писати гасла, запалювати піротехніку, створювати масові безлади і бійки з уболівальниками команди суперника. Насправді такі фанати були практично в кожної команди ще в часи Радянського Союзу.

«Бий ляхів»!

У Західній Україні в 20–30 роках XX століття були частим явищем бійки українських і польських уболівальників на місцевих стадіонах (в ті роки цей регіон входив до складу Польщі). До речі, на відміну від нинішніх бійок, які відбуваються між фанатами команд-суперниць або ж міліцією, тоді досить часто діставалося футболістам і навіть суддям. Масла у вогонь підливала національна неприязнь українців і поляків. А оскільки багато тамошніх команд формувалися за національною ознакою – з українців (львівська «Україна») або поляків (львівська «Погонь»), перемога тієї або іншої команди частенько закінчувалася грандіозним побоїщем.

Про одне з таких протистоянь фанатів польської команди «Ресовія» і «України» в 1935 р., через роки, згадував відомий львівський футболіст Олександр Скоцень: «Як тільки прозвучав фінальний свисток судді, натовп польських уболівальників з ревом вибіг на поле і почав нас ображати, викрикуючи нецензурні антиукраїнські гасла. Керівництво «Ресовії» не реагувало на це. Нас били, штовхали, плювали нам в обличчя, напевно, не за те, що ми програли (1:3), а за те, що наважилися спробувати виграти. А ось в 1937 р. гра все тієї ж «України» з «Погонью» закінчилася бійкою стінка на стінку між поляками і українцями. «Почали всіх нас бити по ногах і штовхати, – розповідав Скоцень. – З іншого боку прибігли наші друзі на допомогу. Пахло кровопролиттям. Офіцер попереджувальним пострілом з пістолета притримав розлючену натовп, проте ненадовго, почалася бійка».

Антирадянські фанати

В СРСР фанатський рух з'явився на початку 1970-х років, коли частина вболівальників стала їздити по країні за своїми командами. Першими ластівками були уболівальники московського «Спартаку», потім по їх стопах пішли фанати київського «Динамо» і ленінградського «Зеніту».

До кінця 1970-х угрупування уболівальників набрали певну силу і звернули на себе увагу усюдисущого КДБ – йому не сподобалось нове футбольне віяння і його визнали антирадянським. Багато членів угрупувань виключили з вузів, звільнили з роботи, їх штрафували, піддавали тиску. В середині 1980-х ситуація змінилася. Після приходу до влади Михайла Горбачова, що оголосив курс на перебудову, фанати отримали більше свободи, а клуби, оцінивши підтримку уболівальників, стали активно заохочувати їх поїздки на матчі в інші міста Союзу.

Поступово рух набував масового характеру, а молоді фанати стали звертати увагу на братів по розуму в інших країнах, зокрема, в Англії. На стадіонах СРСР почали співати футбольні пісні, виголошувати речівки, з'явився свій сленг. В той же час у англійських фанатів було взято і хуліганське беззаконня, яке дуже швидко прижилося серед наших уболівальників.

Почали формуватися і фанатські стосунки між вболівальниками радянських футбольних клубів. Наприклад, починаючи з 1982 року, ворогами київського «Динамо» стали всі московські клуби. Окрім них за радянських часів ворожими київським фанатам вважалися «Чорноморець», «Шахтар», «Металіст», мінське «Динамо», запорізький «Металург». Були і друзі – «Дніпро», «Карпати», «Жальгіріс» з Вільнюса.

Найцікавіша історія протистояння одеських і київських фанатів. Почалася вона в 1988 р. Тоді в Києві під егідою комсомолу проходили збори футбольних уболівальників всього Союзу. Як згадує один з фанатів із стажем, одесити тоді сказали, не подумавши, буквально наступне: «Краще один раз отримати по голові в Києві, ніж п'ять разів в Москві» (малося на увазі, що впродовж сезону вони грали в Києві один раз, а в Москві – п'ять). Для київських фанатів, що ворогували з московськими, цього було достатньо, щоб обізвати уболівальників «Чорноморця» «московськими повіями». З тих пір стосунки між ними залишаються натягнутими. Наприклад, в серпні 1999 року близько сотні київських і одеських уболівальників побилася в центрі столиці – на Хрещатику, а в 2002 р. лише автоматні черги спецпідрозділу «Беркут» зупинили масове побоїще між прибічниками обох команд на одеському пляжі «Аркадія».

Бої фанатів

Були і в СРСР грандіозні побоїща, аналогічні охтирському. Так, в 1987 р. сталася одна з найбільших масових бійок в історії радянського футболу між спартаківськими і київськими фанатами. На календарній грі союзного чемпіонату між «Динамо» і «Спартаком» було присутньо приблизно 450 московських уболівальників. Кияни, по ходу гри спровоковані своїми опонентами, спробували узяти штурмом сектор спартаківців, але міліції вдалося стримати натиск. Проте після матчу в автобуси з гравцями і уболівальниками полетіли камені, цегла і пляшки. Розлючені київські фанати (однією з причин був програш «Динамо» – 0:1) рушили на залізничний вокзал, де на першому пероні сталася найбільша бійка, в якій брала участь близько тисячі чоловік. У цьому хаосі травми отримали навіть гравці «Спартака»: Хідіятуллін, Дасаєв і Родіонов. У поїзді Київ – Москва було вибито майже все сткло, і лише пізно ввечері співробітникам міліції насилу вдалося евакуювати московських гостей з столиці України. А фанати практично всю ніч закидували каменями всі поїзди, що йшли в московському напрямі.

Слід зазначити, що і до цього київські уболівальники не відрізнялися стриманістю. Масові безлади були зафіксовані в 1956 р. на грі «Динамо» з московським «Торпедо». За словами очевидців, суддя матчу відкрито засудив біло-синіх, що викликало агресію у вболівальників. Після гри вони заблокували Мавританський дворик стадіону, вимагаючи лінчувати суддю. У конфлікт втрутилася міліція, у бік якої негайно полетіли камені і пляшки. Розсерджений натовп буквально почав змітати все на своїй дорозі: розбивали вітрини магазинів, перевертали автомобілі, а в районі вулиць Горького і Червоноармійськоі запанував хаос. Заспокоїти уболівальників, що розбушувалися, удалося лише за допомогою внутрішніх військ в повному бойовому спорядженні. Через три роки схожа ситуація повторилася на грі киян і їх московських одноклубників, тоді безлади зупинили підрозділи МВС.

До речі, і перші фаєр-шоу, які тепер в моді на стадіонах країни, почалися з союзного чемпіонату. У 1961 році київське «Динамо» вперше в своїй історії стало чемпіоном СРСР, зігравши внічию з «Авангардом». Після матчу на трибунах тисячі уболівальників підпалювали газети, футбольні програмки або просто включали запальнички, святкуючи успіх. На щастя, тоді удалося уникнути протистояння з міліцією, проте зараз такі витівки українських фанатів все частіше закінчуються конфліктами з правоохоронними органами.

 

[AdMiRaL_DyPa]

Маніфест. Фанати за традиційний футбол!

Не так давно в побут футбольних уболівальників всього світу увійшла нова фраза: «Against modern football». Фанатські рухи і ультрас-угрупування з усіх куточків земної кулі включилися в боротьбу за те, щоб зберегти футбол звичним, залишити його тою народною грою, подивитися на яку ми всі одного разу вперше прийшли на стадіон.

Багато людей схильні думати, що фанатська субкультура - деструктивна по суті, спрямована на руйнування, а не на створення. Ми ж, зі свого боку, знаємо, скільки щоденної праці вкладається в те, щоб фанати були організовані і віддавали всіх себе улюбленій команді. Ми живемо любов'ю до футболу, а не ненавистю.

Саме тому, ми вирішили вийти з цим маніфестом, в якому основою буде конструктивний підхід: не «проти» чогось, а «за». Ми пропонуємо формулювання «традиційний футбол» - та гра мільйонів, яка підкорила своєю простотою і щирістю всю земну кулю. У цьому маніфесті ми викладемо основні принципи «традиційного футболу», розповімо про свої принципи і те, який футбол ми хочемо бачити на стадіонах світу.

Головна думка, з якої ми будемо виходити - «футбол - гра народна». Саме унікальна популярність і всенародна любов забезпечила футболу феноменальний успіх. Саме уболівальники і фанати, а не власники компаній або поради акціонерів є основним, як зараз модно говорити, «споживачем продукту». Саме віддані уболівальники і фанати - це ті люди, які були з клубом до приходу власника і будуть з ним після його відходу. Вони - кров і плоть футболу. Вони - душа клубу.

За що ми всі любимо футбол? За чесність, щирість і безкомпромісність, за дух справжньої чоловічої боротьби, за близькість кожному з нас (хто з нас не грав у футбол?). Футбол для відданого вболівальника - можливість відволіктися від повсякденних турбот і, що не менш важливо, зануритися в той справжній світ, у якому немає місця брехні і зраді. Футбол - це віддушина для абсолютно різних людей в їхньому житті.

Саме цим можна пояснити те колосальне розчарування і навіть агресію, яка виплескується назовні, коли навіть футбол починає обманювати тебе. Коли навіть на футболі ти не можеш бути відносно вільним, не можеш бути відкритим і виражати свої емоції найщирішим (нехай навіть і не зовсім культурним!) чином.

У сучасному світі футбол перестає бути цим самим унікальним явищем і починає позиціонуватися розвагою, такою ж як і похід до кінотеатру або в опери. Але це речі абсолютно різного характеру! Сучасний футбол перестав бути «народною грою», а стає все більше частиною «шоу-бізнесу», де комерційний успіх виходить на перший план, відтісняючи емоції і щирість, спортивний результат.

Тепер відповімо на головне питання цього маніфесту: За які принципи «традиційного футболу» виступаємо ми, фанати й віддані вболівальники?

1. Категоричне НІ договірним матчам!

http://ilink.com.ua/forum/attachment.php?attachmentid=114208&stc=1&d=1288369683
Причому незалежно від того, бере участь в цьому твоя команда або команда твоїх суперників. Нам не потрібні перемоги наших команд, якщо результат матчу визначається не в чесній боротьбі на футбольному полі! «Договірні матчі» - бруд футболу, його ганьба, вони вбивають гру, вбивають її сенс. Ми закликаємо гравців, пресу, громадськість, вболівальників та фанатів самим жорстким чином боротися з цим явищем і не соромитися оприлюднювати факти, якщо такі є. Ми виступаємо за самі жорсткі варіанти покарань як для організаторів договірних матчів, так і для тих, хто забезпечив необхідний результат.

2. Футбол поза політикою!

http://ilink.com.ua/forum/attachment.php?attachmentid=114209&stc=1&d=1288369775
Кожен, хто вперше прийшов на трибуну, приходить туди за тим, щоб побачити футбол. Саме заради футболу, заради підтримки своєї команди ми збираємося разом, саме це - те, що нас об'єднує. Останнім часом футбол і футбольні результати мають все більший політичний відтінок, а деякі партії намагаються використовувати трибуни для своїх політичних загравань. Ми закликаємо сказати рішуче «ні» політиці на трибунах, незалежно від того, чи підтримуєте ви партію влади, опозицію чи інші політичні течії. Нехай ваші політичні погляди залишаться за межами трибуни, адже на трибуні нас об'єднує любов до команди.

3. Поверніть емоції в футбол!

http://ilink.com.ua/forum/attachment.php?attachmentid=114212&stc=1&d=1288369834
Якщо гравець хоче розділити радість після голу зі своїми уболівальниками, чому це карається попередженням? Якщо гравець задирає футболку після забитого м'яча або щиро висловлює радість, нехай навіть не зовсім звичайним способом, чому за це він повинен бути покараний? Футбол живе емоціями, властивими кожній людині. Залиште гравцям можливість бути людьми з усією притаманною гамою почуттів, адже ми любимо футбол за його щирість.

4. Ми за чесну гру!

Ні «ниркам» і будь-яким симуляціям! Fair play - не порожній звук. Футбол - чоловіча гра. Ми закликаємо гравців бути самими справжні мужиками на поле і боротися до кінця. Для фанатів всі «нирки» і симуляції не викликають нічого, окрім відрази, навіть якщо це допомагає твоїй команді перемогти. Перемагайте на полі в чесній боротьбі, інші перемоги нам не потрібні.

5. Назва клубу, клубні кольори і символи - наша гордість, наші релікві

Часто в сучасному футболі відбувається ситуація: приходить новий власник зі своїми амбіціями і намагається переписати історію клубу, вписавши туди свою компанію або орган влади самими соковитими і жирними фарбами. Назва клубу, так само як і його кольору і емблема - найважливіші атрибути для уболівальника і фаната. Це те, за чим ми визначаємо себе, це - одна з наших головних цінностей. Ми виступаємо за збереження історично усталених імені і кольорів для команд, без прив'язки до змінних власників і спонсорів клубу.

6. Власна молодь - пріоритет у селекції кожного клубу!

Як люди, що прийшли на трибуну всерйоз і надовго, ми виступаємо за спадкоємність поколінь, за те, щоб гравці шанували традиції свого клубу, бились за його ім'я і історію. Власні вихованці - люди, найбільш віддані своєму клубу, його «серце» в команді. Франческо Тотті, Рауль і Пол Скоулз - живі символи «Роми», «Реала» і «Манчестер Юнайтед». Саме тому ми виступаємо за те, щоб замість миттєвих перемог і постійних покупок дорогих «зірок», наші футбольні клуби витрачали кошти і зусилля на створення серйозної системи підготовки власних вихованців. Саме власні вихованці і їхні успіхи у складі своєї команди змушують уболівальників і фанатів відчувати справжню гордість за свій клуб. А надійна база не дасть потонути клубу в період найскладніших випробувань.

7. Ми проти переходів гравців і тренерів з табору принципових суперників!

Ми віддаємо собі звіт, що трансфери - невід'ємна частина футболу. Але, для самих відданих вболівальників, футбол - це не просто гра, це - наше життя! Тому перехід гравців або тренерів в стан принципових суперників, які є практично в кожного клубу, для нас - ніж у серце! Ми проти ослаблення потенційного противника. Нам не потрібні гравці, яких купують тільки для того, щоб вони не грали в стані опонентів. Ми закликаємо і гравців і тренерів і клубне керівництво - такими рішеннями ви зраджуєте нас, для нас такий варіант неприйнятний! Уникнути непотрібної напруги у відносинах між клубом, вболівальниками та командою дуже просто - потрібно просто виключити подібні переходи.

8. Ми виступаємо за постійне спілкування з командою і керівниками клубів!

Відсутність серйозної системи роботи з уболівальниками і фанатами - біч чи не всіх наших клубів. Відкриті тренування, регулярні зустрічі з командою і керівництвом клубу, автограф-сесії і багато чого іншого - це те, що потрібно вболівальникам і фанатам. Ми не хочемо, щоб з гравців робили «ікони», побачити яких вживу можна лише на стадіоні під час матчу. Гравці грають для вболівальників, футбольні клуби існують для вболівальників, тому тільки постійне живе спілкування (а не один-два рази на рік!) може дозволити уникнути багатьох помилок і загострень і дати відповіді один одному на питання, що накопичились, «очі в очі», по-чоловічому.

9. Представники вболівальників не повинні бути статистами в житті клубу.

Ми виходимо з того, що фанати безкорисливо хочуть кращого для свого клубу. Тільки постійне спілкування і вміння працювати в одній команді дозволить клубу розвиватися разом зі своїми уболівальниками. Футбольні клуби не повинні бути тимчасовою іграшкою в руках олігархів або чиновників. Ми не закликаємо клуби негайно роздавати акції вболівальникам, створювати управляючі трасти, або вводити представників фан-клубів до Ради Директорів, як це відбувається в європейському футболі. Але ми хочемо, щоб голос уболівальників і фанатів був почутий в будь-якій ситуації. Щоб фраза «футбол для вболівальників (а не для власників клубу)» стала аксіомою.

10. Будьте активні на стадіоні!

Саме до цього ми закликаємо всіх, хто приходить на трибуни і в ложі. Це не похорон! Не соромтеся своїх емоцій, підтримуйте команду голосно і організовано, футбол - це місце, де можна і треба віддати голос і душу для перемоги улюбленої команди! На жаль, багато хто з нас, соромиться голосно підтримувати свою команду, не хоче підтримувати «заряди», що йдуть з фанатської трибуни. Але ж саме «живий» стадіон, що підганяє команду, сотні разів ставав причиною перемог більш слабких команд над сильнішими. Не будьте «споживачами» театральної дії, беріть участь в процесі! Не соромтеся себе, «заводьте» своїх друзів, змусьте стадіон «дихати» футболом! Повірте, коли ви відчуєте себе частиною трибуни - ви вже не зможете жити без цього.

11. Приходьте на стадіон, підтримуйте команду в будь-яких умовах!

Ніяка телетрансляція не замінить похід на стадіон. Тільки на стадіоні вдома і на виїзді ви можете реально допомогти своїй команді. Не пропускайте домашні матчі, намагайтеся якомога частіше їздити на «виїзди» - саме це, а не «диван-вболівання» і є справжня підтримка команди! Їздіть не тільки на фінальні ігри і самі принципові матчі. Повірте, в нашій країні величезна кількість місць, які можна відвідати, слідуючи за командою на виїзди.

12. Підтримуйте свою місцеву команду (Support your local team)!

Саме те місце де ви народилися, виросли і живете може називатися вашою батьківщиною. Саме клуб з вашого рідного міста по-справжньому рідний для вас. У якому б дивізіоні не виступала ваша команда, підтримуйте її перш за все, не дивлячись на можливі симпатії до відомих вітчизняних чи зарубіжних клубів. Допомагайте своєму клубу на домашній трибуні і на виїзді. Ми виступаємо за те, щоб у кожному місті і містечку вболівали за свій рідний клуб і допомагали йому перемагати, а не віддавали своє серце більш успішному клубу з іншого міста.

13. Поважайте кольори своєї команди!

Приходячи на матчі свого клубу, не варто одягати атрибутику іншої команди, якій ви можете симпатизувати, навіть якщо кольорові гами клубів збігаються. Це питання поваги до власного клубу. Ми вже не говоримо про ті випадки, коли на синю трибуну приходять у червоному, а на червону в зеленому. Бажання виділитися не повинно переважувати бажання бути «в одному ритмі з командою», у тому числі і в кольорах. Крім того, пам'ятайте, що на матчах збірної вкрай небажано носіння клубної атрибутики так само як і носіння атрибутики збірної на матчах вашого клубу.

14. Піротехніка - частина «живого» шоу!

Піротехніка - невід'ємний атрибут фанатського перформансу під час футбольних матчів. Ми виступаємо з пропозицією залишити можливість фанатам влаштовувати піротехнічні шоу, за умови, що це буде відбуватися організовано, і не буде заважати проведенню футбольних матчів. Ми впевнені, що красиві піротехнічні вистави додають жвавості і щирості футболу і здатні мотивувати футболістів на успішну гру, а фанатів і вболівальників на додаткову підтримку. Ми пропонуємо представникам фанатів, керівникам клубів і МВС провести робочі зустрічі, для того, щоб виробити «правила гри» щодо піротехніки, а керівництву ФФУ розглянути можливість закріпити організацію фанатських піротехнічних шоу в регламенті проведення футбольних матчів.

15. На стадіоні повинна бути «стояча» трибуна!

Підтримка своєї команди «стоячи» - одна з головних традицій фанатів усього світу. Для нас абсолютно неможливо підтримувати улюблену команду сидячи, без пісень і активних рухів. Фанатські трибуни - це «живий» організм, серце стадіону. А такими вони можуть бути, тільки якщо залишаться стоячи вдома і на виїзді. Підтримуйте команду активно, підтримуйте команду стоячи!

16. Яким би не був рахунок, залишайтеся на стадіоні до фінального свистка!

Противно і гидко бачити вболівальників, що йдуть зі стадіону задовго до фінального свистка, коли їх команда програє. Будьте чоловіками, тримайтеся до кінця! Продовжуйте підтримувати команду і вірити в неї не тільки в дні великих перемог, але й у важку хвилину поразок. Залишайтесь на трибуні до фінального свистка!

17. Беріть участь у візуальній підтримці команди!

Що може бути краще для свята футболу, ніж яскраві трибуни, прикрашені самими вболівальниками? Не бійтеся проявляти ініціативу і фантазію! Карнавальне дійство набагато краще від звичних нам траурних трибун вітчизняних першостей!

Такі наші самі основні принципи та пропозиції, зрозумілі більшості футбольних уболівальників. Якщо ви звернете увагу, то побачите, що вони поділені на дві частини. У першій ми виклали своє бачення у взаєминах з командою і клубом. У другій частині ми звертаємося до самих себе - уболівальників і фанатів.

Мета цього маніфесту - зберегти основні фанатські традиції і не дати «сучасному футболу» перетворитися на чисто комерційний «продукт», що має свого «споживача». Ми б'ємося за те, щоб зберегти на стадіонах такі поняття як «вірність», «традиції», «історія», «честь», «пристрасть».

Фанати - душа футболу!

Проти «сучасного футболу»! За «традиційний футбол»!

 

[AdMiRaL_DyPa]

ACAB (All Cops Are Bastards): Б’ють – значить...

Спробуйте продовжити фразу. Люблять? Треба зазначити, що це дуже ексцентричний вияв «палкого і шаленого кохання». Чи такі завершення футбольних матчів скоро стануть нормою життя? Або ні! Це, мабуть, один з етапів підготовки до ЄВРО-2012! Точно! Так би мовити, «напрацювання ефективних методів роботи з уболівальниками».
Проблема взаємовідносин уболівальників з органами охорони правопорядку існує давно, але чомусь люди, які мають її вирішувати, активно цю проблему ігнорують, відвертаються, закривають очі. Може, це комусь вигідно? Не знаю. Але, мабуть, не потрібна нікому та купка «неадекватних молодиків», що з гри у гру приходять на сектор і підтримують свою команду. Це ж так? Нас сприймають як кого? Як людей, чи як недороблені проекти наших батьків? Це ж на нас вказують пальцем і кажуть з осудом і зневагою «О-о-о! Фанати!». Бо ви сприймаєте нас як натовп, зграю, стадо… Це ж тільки на фанатський сектор можна завести загін бійців БЕРКУТА і палицями розкидати 700 людей! Або навіть не БЕРКУТА, а звичайних правоохоронців. Наші спецпідрозділи найсильніші?! Особливо коли виходять з гумовими палицями на звичайних молодих людей. І наступного дня на перших шпальтах газет з’являються заголовки, типу «дикі фанати розтрощили стадіон і трохи не повбивали охорону відламками крісел». Жах! Пишуть, мабуть, ті, хто ніколи не знав, що таке – бути затиснутим в обмежений простір з ефектом так званого «підгрібання», коли міліціонерами професійно організовується банальна давка. Інстинкт самозахисту, знаєте, спрацьовує.

Всі пам’ятають фінал Кубка України 27 травня 2007 року. Коли на фан-сектор вболівальників Київського «Динамо» зайшли бійці спецпідрозділів. Саме тоді наша проблема спалахнула і на неї звернула увагу «верхівка». Правоохоронцям зробили пальчиком «та-та-та», а фанатам сказали, що буде вестись робота, аби подібні інциденти більше не повторювались. З часом пристрасті повщухали і про обіцянки забули. Але, як то кажуть, «ложечку нашли, а осадок остался». Це невидиме, на перший погляд, протистояння знов наростало й наростало. І от, як ми бачимо, знов вийшло у велике заворушення на фан-секторі. Тепер вже під час матчу між принциповими суперниками по Чемпіонату, як на полі, так і на трибунах, - Дніпропетровським «Дніпром» та Харківським «Металістом». Враховуючи потенційно небезпечний емоційний стан вболівальників команди гостей, ніхто навіть не спробував попередити провокації з боку вболівальників Металіста. Образливі вигуки на адресу дніпрян після пропущеного на останній хвилині голу зробили своє діло.

Ситуація вибухнула. Замість того, щоб прибрати подразнюючий провокуючий фактор зі стадіону (я мовчу вже про те, щоб розвести фан-зони вболівальників різних клубів якомога далі один від одного), правоохоронці вирішили, що треба «замісити весь сектор». Зробимо нашу роботу помітною і масштабною, так?
Ситуацію врятував Андрій Русол – капітан Дніпропетровського «Дніпра». Побачивши, що на секторі усіх без розбору вболівальників лупцюють гумовими палицями, він побіг рятувати фанів. І буквально відвойовував кожного з «заламаних» правоохоронцями хлопців. За що ми дякуємо Андрієві. Ми не забудемо твого вчинку. Дякуємо за те, що ти не тільки вправний капітан, але й Людина.
Але що було б, якщо б ніхто вболівальників не захистив? Всіх, кого затримали, без розбору і з’ясування причин завели б у застінки стадіону, відлупцювали палицями і можливо ногами до такого стану, щоб на шкірі не лишилося і «живого місця»? Не кажіть, що такого у нас нема. Так є. Це знають всі, хто хоч раз спілкувався з міліцією у подібних обставинах. То, перепрошую, кого і від кого треба захищати?! Чи не пора вже якось бити на сполох і контролювати взаємовідносини правоохоронців з уболівальниками? Залиште нам наші трибуни. Здається, в країні є набагато важливіші справи, в яких може бути корисна участь наших правоохоронців.

 

[AdMiRaL_DyPa]

про футбольних хуліганів, ті сами фани, з різних країн!

не варто путати ултрасів з футбольними хуліганами, це дещо різні нечі!

 

[ALik]

не варто путати ултрасів з футбольними хуліганами, це дещо різні нечі!

та я знаю, протупив трохи...

 

[ALik]

Група фанатов киевского Динамо сняла документальный фильм о футболе в Украине под названием Последний аргумент.

В фильме поднимается проблема засилья легионеров в украинских клубах, проблема натурализации игроков и коммерциализации футбола, показаны события на трибунах и за ними, отношение к фанатам милиции и официальных структур в контексте приближения Евро-2012, а так же увидеть редкие документальные кадры.

В фильме можно услышать мысли представителей фан-движения Динамо, Шахтера, Днепра и Карпат, игроков и тренеров киевского Динамо, а также вице-президента ФФУ Сергея Стороженко.

Премьера фильма Последний аргумент должна состояться 23 июля в киевском кинотеатре Кинопанорама.

трейлер

 

[AdMiRaL_DyPa]

Качаєм і дивимся Останній Аргумент тут