у мене (як виявилось) є трохі знайомих, що мають(мали) стосунки з людьми різного віку. серед них один(!) хлопець був одружений на дівчині молодшу за нього на 9років. розійшлись. у неї ще дитинство у голові, самостійності закортіло(всі були шоковані таким вчинком з її боку, він буквально носив її на руках, забеспечував, тощо, вона помикалась, попрацювала офіціянткою і спробувала повернутись, він, ясна річ, їй відмовив) далі у мене є знайомий з рівного, одружився на дівчині старший за нього на 11 років, вона заборонила йому зустрічатись з друзями, заставила змінити роботу і їздить на ньому, як на віслюкові(любов, ёптр) мій одногрупник з ОА одружився на дуже гарній дівчині(11років старша) все було чудово, кохання, почуття, вона завагітніла, народила, він зібрав речі і пішов, виявляється знайшов свого віку і "це так важко" і "я ще хочу погулять"(і таке бува) мій двоюрідний брат. він мав невдалий перший шлюб, дівчина(з одного року) весь час влаштовувала скандали, ревнувала на межі божевілля, потім здибала "тру кохання" і наполягла на розриві. брат знайшов жінку (12 років старша) і вони чудово ладнають, все у них прекрасно і можна тількі заздрити.
висновок. всі люди дуже різні і кожний шукає щось своє. комусь требе керувати, комусь треба, щоб його вели по життю, а хтось прагне рівних стосунків.кожен досягає "своєї" гармонії. вік не відіграє такої вже важливої ролі, коли є справжні почуття, спільні інтереси, і світогляд.
але зі всією своєю гуманісттю, представте, що ваша дитина прийде до вас і скаже "мені 18, я покохала(в)! йому(їй) 50!, але це все кохання! завтра одружуємось=-O " важко спрогнозувати свою реакцію, чи не так? і залишатись спокійним і все розумійючим, правда?
я розумію різницю у 10-15 років, але ви мені вибачайте, коли партнер старший на 40? для цього є термін у сексологів
