Аматорські вірші

[benq]

хто або що тебе надихає нанаписання віршів?

 

[lulu]

*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
Проходят дни, летят недели
Сколько прошло - уже не сочетать мне дней,
И замечаю я с самим собой в беседе
Что скажим днём люблю тебя сильнее

Как ясный день ты радость мне приносишь
Когда ты рядом - то я судьбуХвалю,
Хоть ты и не о чём меня не просишь
Тебе всю свою жизнь я отдаю.

Не пожелаю я того даренья
ВедьДля тебя мне ничего не жаль,
И каждое прожитое но без тебя мгновенья
Приносит мне лишь горькую печаль

Сколь радостным то будет и прекрасным
Когда ты правду скажешь всю,
И кинув на последок ты мне лучик ясный
Мне скажешь: " Я тебя люблю"
*KISSING*

 

[strange_giRL]

Спасибо за то, 4то ты был у меня,
Спасибо за то, 4то мне верил.
Надежды дарил, о любви говорил
И строгим был... Главное - смелым...

Спасибо за то, 4то сумел не понять,
Как сильно тебя я любила,
Как рвалась я нежно тебя целовать
И с4астья минуты ловила...

Спасибо, 4то слёзы мои уронил
Спасибо, 4то сердце порезал...
Спасибо, 4то просто меня погубил
И сердца кусо4ек отрезал....

 

[_Mal1K_]

Вот ещё один...мой...стифочек...:
Бог крыльев человеку не давал,
Но возвышаем мы себя
Есть сколько мочи...
Мы "твари",ползать мы должны,
И прогибатся что есть мочи,
Под жёстким миром полномочий...
Если б Господь меня тем даром наделил,
Чтобы поднятся мог я в небо,
На жизнь не тратил бы я сил,
Ведь меня Бог благословил,
Я б утонул в рутине неба...
И жить не надобно уж мне,
Но смерть уж столь простое дело,
Не для существ таких как мы,
Но чтоб нас это не задело,
Нам сужденог весь век смотреть,
Как с нас смеются с высоты...
Грешён тот мир в котором мы живём,
Но достойны ль мы такого мира?..
Этот вопрос себе не задаём,
Ведь этот мир мы сами создаём,
На пустяки не тратя силы...
И белый свет виднеется уж издали,
Но далеко уж до конца тоннеля...
Как хочется мне оторватся от земли,
Познать тот вкус свободы...но годы,
Годы уж прошли,
И корни так глубоко ушли...




Ну вот...критика воспринимается...

 

[lulu]

*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
Я люблю уже много лет...
Душа спокойной оставалась
И, излучая ровный свет,
Несла с собой одно лишь радость.

Свиданья наши - как парад
Блистит на солнце позолота!
Её я встретил - ей я рад.
А нет её - и нет заботы.

Я одного боюсь - огня.
Душе с избытком хватит жара,
Пусть тихо тлеет головня.
Не дай мне бог беды пожара...

Исчезли озорство и власть,
На смену или - тоска и радость.
Любви знакомая напасть,
Знакомая до боли пропасть.

Стою неловок, напряжен,
Любое слово - всквось и мимо.
Бешусь, до жалости смешано,
И требую любви любимой.
*KISSING*

 

[Іона]

Любіть і завжди будьте любимі....*IN LOVE*

Цей світ...
Цей світ... Життя... Ці хаотичні почуття...
Калічать серце, нищать душу...
Проходить час і я уже не я...
А хтось ким просто бути мушу...
Коли заставлять плакати тебе
І словом вдарять боляче по серцю
Ти зробиш комусь теж саме,
Щоб він вже не зробив це перший.
Ти будеш як і я страждати...
Шукати тут свою вину...
Дурненька їм всім наплювати...
Лиш не роби таке комусь...
Не нищ ту доброту у серці...
Не заставляй страждати ти...
Повір це важко... Гірше смерті...
Розбити серце... Серед самоти...
Не ображай того хто любить...
Якщо ти любиш, ти не вмреш...
Не плач, як він тебе розлюбить...
Він не один - когось знайдеш...
Ми всі однаково руйнуємо -
Кохання своє... Винні де?
Але по різному будуємо...
Хтось його втратить, хтось знайде...
А я? Я зараз вчуся зберігати...
Бо нищила вже кілька раз...
Як важко деколи кохати!
Бо роблять боляче не раз...
Як важко комусь пояснити...
Що зовсім мало хочеш ти...
Нічого більше, лиш любити...
Лиш трішки ласки й теплоти...
Як серце хоче знов забитись,
Почувши ніжності слова...
А очі просто заблудитись
Серед рядків... А їх нема...
Ти не учись в лице сміятись...
Не думай, що всесильна ти...
Бо варто тільки закохатись
І вже нема тебе... Є Ви!


Ну як вам віршик??? :-[ :-[ :-[

 

[lulu]

*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
Два незнакомых человека
Слючайно встретились в сети:
Один грустил, искал совета
Другой любовь хотел найти.

Друг с другом долго говорили
Пытались другу завести,
Всё друг о друге узнавали
И очень сблизились они.

Один - забыл о своей грусти
Он понемание обрёл...
Другой влюблялся понемногу
Но слов он нужных не нашёл.

Всю ночь они проворонили
И были счасливы они,
И снова в чат потом спешили
Так пролетали ночи, дни...

И вот вопро: Что за наука?
Что в виртуале так сближает нас?
Когда, не видя человека
ты даришь много милых фраз.

Ты понимаешь, что он близок
И ты скучаешь почему?
И вновь включаешь свой коипьютер
И снова в чат спешишь к нему.
*KISSING*

 

[Smile]

lulu, віршик чудовий.. але я його вже, здається, десь читала. Це точно твій???
Якщо сама написала - наперед вибачаюсь. Якщо ні - будь ласка, - не роби так більше. Для плагіату є тема "любовные стихи" і тд і тп.

 

[HATEmeNOW]

написала стишок оч давно еще когда в 5 класе была))))

Я хочу втішити Нетішин
Бо хтось сказав що він не тішить......
І цей прадавній наговір,
До цього часу, до цих пір!

Я втішу вулиці зелені-
Де горобина, верби,клени.
І квіти, в сонячній росі,
Втішаю!!Будьте у красі!!!

Прошу синицю:ти співаєш,
І місто наше привітаєш.
Крилом торкнеш сосну,що мріє,
Нехай втішається,радіє!

...Я знаю,світ такий просторий
Там вічне літо тепле море...
А я,повірте,тут залишусь,-
Я нашим містом тішусь-тішусь!!!
Сейчас непишу на такие темы.....почемуто рука лежит на таких как наркотики,смерть,любовь(куда же без нее )))))......

 

[Archy]

Солнца свет ето уже не тот расвет,
облака уже не рады мне.
Что за суета там в городе серого льда?
Не ужели все сошли сума или я?
Мне кажется что все катится в дыру без дна
там все кто умер, все кто предал, убил
и в жизне себя погубил ...
Ета жизнь маркантильно зла
тут мало добра я хочу ето поменять!
Но один человек не исправит весь мир.
Всех прошу найти себя не желайте ближнему зла...
Ето причина конца.
Быть может завтра солнце засветит по другому,
мы найдём дарогу к Богу.
У каждого свой бог но не теряйте свою жизнь
путь каждого путь добра.

 

[Amato∫R∫]

Про нашу Украаїну......

Від Карпат до Домбасу
розтягли країну нашу,
Від Чернігова до Криму,
Всю країну бережімо
Україна то наш край
бережи і пам"ятай
Що той край внас є один
Батьківщина доньки й сина
Зберімось Українці всі до бою
сховаєм Україну за собою
За волю, за силу за незалежність
Любов до країни внас безмежна.>

 

[Corey]

В холодный осенний дождь
Намокая под крышей
в темноту кричю:"Где ты?..."
а ты не слышишь...
цвет неба ночного ослепит глаза
жизнь покинула меня нечего не сказав
Но...пульс еще есть и нужно про100 дышать...
дышать в такт и ядко молчать....

 

[_Mal1K_]

Ну вот, гдето год-два назад почитал "Собор Парижской Богоматери", стало нудно...решил некоторые части перевести в стихи...
Вот что-то получилось...
Нет, не нахожу я нужных слов,
Хотя осмыслил то,
Что должен был сказать я,
В решательный момент я слишу вновь,
Как что-то роковое, окутывает нас,
И мой язык становится колодой.
И если жалость не охватит вас-
Долой паду к земле сырой...
Не будет милости у вас ко мне-
Не будет и к себе самой.
Если бы знали как люблю я вас!
Какое сердце вот, лежит у ног у ваших!..
Чеснот какое отреченье,
Себя какое без надежды униженье...
Учёный - я смеюсь с науки,
Я дворянин - позором покрываю своё имя,
Богу слуга я -
Молиттвеник я превращаю на подушку,
Для похотливых мечт своих.
Всё для того, чтоб быть достойным ада твоего,
Но ты одталкиваеш грешника...
Всё только для того,
чтоб неутаимый боль,
Боль сердца моего,
Стал ещё больше...:'(

 

[MaLyaFka]

Ночь и тревога.

Вечер.. и звёзды сквозь тучи молчат...
Луна всё качалась без суеты,
слушала вои одиноких волчат,
но я больше не с ними - со мной теперь ты.

Теперь вместе мы смотрим в небесную высь,
Ждём новых секретов с небытия,
Хотя в самом начале мы зареклись,
что и в этой игре возьмёт ничия...

Этот мир мало для нас рассказал -
мне стало так грустно тогда!
Ты, видимо, понял и прошептал:
"Большая Медведица в небе одна"

...утешая тревогу...​

31.03.2008

 

[Ur@]

Норвезьке Море

Засмоктані надії у океан залили
Засмоктані надії зсередини спалили…

Ти перетвориш море в розпечене насіння
І зрощена водою зростеш в моєму тілі

Засмоктані надії…
Засмоктані надії…

Ти доторкнись рукою до свойого обличчя
Воно все в хризантемах уквітчане й кличе

Тебе до Скандинавії, де зароїлись дії
В навіяних ілюзіях перемикають мрії

Засмоктані надії…
Засмоктані надії…

Перетинаєш полюс у потязі із Осло
В навіяних ілюзіях здається, що доросла

Тікаєш від Європи на айсбергах у море
Тікаєш так далеко, що нібито таку й треба

Замішуєш насіння, що проросло крізь мене
Зливаєш в філіжанку та п‘єш, щоби зігритись
А може так і треба? А може так і треба?
А може так і треба? А може так і треба?

 

[OnoreDeKoval]

Зачімо плачишся в плече,
колі не віриш в цеє все,
чі то тебе я надурив,
що з дяком на війну ходив,
попали німці в груди мні,
снарядом боєтанка,
баняк так зроду не шумів,
як наче келих хмілю впив,
я вмить розклади оцінив,
на німця з тилу налетів,
ніхто на мне там не чикав,
Я Гітлера в полон узяв,
країна вдячна й вдячен я,
до ордену щей два рубля,
дала мені оця війна,
та ні не плач фашисту мій,
піди проспись тай знову мрій!!!

Поствоенный модерниз

 

[Ur@]

Сновиддя

Граціозно ідеш по стелі,
Доторкаєшся повільно до сонця.
Перетворюєшся на повітря,
Вилітаєш у світ крізь віконце.
Перетворюєш смуток на щастя,
Заплітаєш проміння в волосся.
Сновидіння, неначе богиня,
Із тобою зустрітись вдалося.
Потім падаєш з стелі на ліжко,
Спать лягаєш повільно із сонцем
Поглинаюсь повільно в сновиддя,
Перестрітить з тобою вдалося.

 

[Corey]

Верить тебе или нет
Даш на этот вопрос ответ
И в твои лжывые глаза смотреть
В слезах себя рассмотреть

Помнишь...как весенею порою
Босеком бегали с тобою
Бутылка фанты недопитая нами
Останется там...забыта веками...помнишь

добавлено через 8 минут
cradle the into sunrise time
Time...when can lost,when cant find
and your friend stay at you
Its like so true...

Fire in my eyes
Bleeding in a hand
Emotions so fars
Heart was defend...

Your sin touches
On my face
Make my strong
To next 5 years trace...

 

[Fameli]

ВІРШІ ПРО ЦІ ЧУДОВІ ПОРИ РОКУ!!!

I]
В чеканні снігу, наче сповіді
Земля притихла
В осінньому терпкому холоді
В дощах і вітрі ...

Терпляче, мужньо і відчерпно
В пітьмі застигла,
В пердчутті святого вечора
Чита молитви...

Сніги її хустками білими
Святково вкриють,
І втішать чистими обіймами
Її надію...[/I]

добавлено через 8 минут

Осінь-то не сум
І не печаль,
То не плач,
Не величі згасання...
Їй не боляче
Не страшно,
І не жаль-
Падолисту
Пережить прощання...

Знаючи,
Що завтра-
Буде сніг,
Дихає вона
На повні груди,
Повінню
Листочків золотих
Сподівання
Потаємні будить


І горить...
І поспішає жити,
Полумя вплітає
В кожну мить,
Прагне вірити...
І віддано любити
Те,що вже не зможе повторить

Осінь-то не сум,
І не печаль,
І не івдчай,
перед неменучим,-
Це веселка
Вірий сподівань
Квітне золотом-
Гарячим
І сліпучим...
:-(

 

[Ur@]

Людина

”Усе, усе, я – не людина!

Немає прощення, ні сили,

Немає щастя на Землі.

Нема добра у серці в мене

Та я живу з гріхом своїм.

І прокажу слова до тебе

І знову щиро помилюсь

Можливо не моя потреба...

В чужій душі я утоплюсь!


-Не говори мені нічого. Я й так

Все знаю. Не треба мучитись,

Ні плакать, я всеодно тебе

люблю. Люблю за силу, ум

і чесність. Люблю за очі, губи,вії...

Люблю і край, ти вже прости...


-За силу, де силу бачиш? У мені?

Я все життя себе борола, і так

змінитится хотіла, та не змогла

я...