Аматорські вірші

[Dreamer]

Коротенький такой стишок.

У соседей крики, мaты,
Аж стена вибрирует.
Эт сосед купил компьютер-
Windows инсталирует!

 

[AC!!!]

Возможно я со своей лирикой не к селу ни к городу

Повешена сабля, забыты доспехи
Актёры домой разбрелись.
Окончен спектакль и пройдены вехи,
В той сцене, с названием Жизнь.

Закрыты кулисы и пуст амфитеатр,
А зритель, с восторгом в глазах,
Так и не понял, что жизнь - это театр
Где главный герой - это Страх!

А.М. 1993г.

 

[PATRICK]

Тримайте ще стішок
-------------------

Щоразу, коли закриваю я очі,
Поринувши в темінь спокусливих днів,
Лишаюсь, як завжди, один серед ночі
У світі неправильних снів.

Зостатись я хочу там, серед ночі,
Залишити цей нормований світ.
Нехай покриває роса мої очі,
Та я не здолаю караючий гніт.

Ярмо душить горло, не в силах кричати,
Щоб враз зупинити страшне буття,
Ніхто не почує - усім наплювати,
Занадто зайняті своїм життям.

Кому яке діло до гілочки з листям,
Яку надламали, спинили життя.
Не бачить ніхто з гілки користі,
То ж треба жбурнути ту гілку в сміття.

Спалити, зламати і зруйнувати
Усе, що жевріє незвичним вогнем.
Не варті нічого такі постулати,
Написані під чужим ліхтарем.

Не кожен у змозі вогонь запалити,
Щоб іскри здіймалися аж до небес,
Щоб всупереч всім хотілося жити,
Щоб морок людський у душах щез.

Я знов закриваю натомлені очі
Не можу дивитись на цей "білий" світ.
Щоб зорі вернулись до мене я хочу
І майстер Морфей забрав їх собі.

Продовження буде...

 

[kristi]

PATRICK,
У тебя талант, только мрачновато как то

 

[PATRICK]

Майстер сновидінь

Він - майстер, володар твого сновидіння,
Вправить всі сни у вірне русло.
Чи то зорепад, чи пада каміння,
На Місяць, може, тебе занесло.

І знай, усе це - його на те воля
І тільки йому зобов"язаний ти,
Що бачиш як змінюється твоя доля
В страшних і спокусливих снах. То ж іди.

Він буде тебе зустрічати, як завжди,
Опівночі, очі лишень затули.
І майстер тебе проведе, тільки зажди,
Важливо, щоб мрії у тебе були.

Майстер дізнається про твої мрії
Лиш дотикнувшись твоєї руки
Про владу і славу, про гарну повію,
Про все, що колись забажав собі ти.

Не смій повертитись до нього спиною,
Грубі слова залиш при собі.
Бо майстер стане міцною стіною
Через яку не сягнути тобі.

Влада Морфея тебе поглинає
Скажеш: "Майстре, корюся тобі"
Лиш після цього він дозволяє
В ілюзію снів зазирнути тобі:

Барви папуги, солодкі квіти,
Пристрасті полум"я б"є догори,
Смак найчутливіших дотиків в світі
Літаючи в небі побачиш згори

 

[_lola_]

PATRICK,

Ого, Олеже, навіть ніколи не підозрювала про твій такий талант.
Ще буде? Хотілось би почитати...:-[

 

[Pashok]

Початок весни
приніс квіточкі
хто приніс квіточкі?
незнаю хто! ....

щя уссусь!!!!!!!!!! ))))) вот парень роздал!!! вот как писать нужно!!! КУЛ! ржунимагу!

 

[PATRICK]

Ось:

Лице твоє таке знайоме
Щоразу бачу уві сні.
Неначе ми ідем додому,
Ти щось розказуєш мені...

Всю ніч не спали - знову літали.
Не обіцяли. Забули. Згадали.
Спокій на серці. Час зупинився.
Прокинувсь... з тобою. Не сон. Не наснився.

Тепло з тобою, як з матір"ю дітям,
Очі твої радістю світять,
Горить в них надія, можливо остання.
Невже це воно прийшло серед рання?

Втомившись, лежали ми дивлячись в очі.
Там можна побачити все, що захочеш:
Вчорашній туман, смуток і гам,
Лукаві і щирі погляди там.

Твоя ледь помітна усмішка у ліжку
Схода на сонце. І ти, наче кішка,
Ліниво протягнеш до мене руки...
Ми ще довго лежатимемо... Тихо... Без рухів...

 

[PATRICK]

Маленький флудер на форум зашел
Напостил гафна, нафлудил и ушел
Всех модераторов сильно типает:
"Такое писать, бл%дь, слов не хватает]:-> :-| > "

 

[PATRICK]

Альо!!! Юні поети і поетеси. Де ваші вірші?

По темі: (написаний вірш після прочитання біографії Петра Яцика)

Ці люди паплюжать двоколірну мрію,
Про жовте й блакитне кричать, про надію,
В якій буде... сіре й брудне майюуття.
Ці люди не вірять у своє життя.

Як легко кричати на п"єдесталі,
Що ми зараз у кризі, трохи відсталі,
Що зміниться завтра усе навкруги.
Лунають слова ці, майбуть, для глухих.

Годі казати червоні слова!
Від них у народу болить голова,
Свідомість їх спить вже кілька століть.
Чому? Та ніхто не дасть відповідь...

Доки ці люди будуть страждати?
Доки на долю будуть нарікати?
Чому би не взяти в руки кермо
І скинути з себе своє ярмо?

Чому б не кинути виклик для долі?
Досить жити для себе поволі!
Цим людям потрібно взятись за діло,
І взятися так, щоб кругом все кипіло

 

[Ostap]

За что люблю глаза твои шальные?
За их весеннюю голубизну,
За то, что мне они давно родные,
За это? И ещё за глубину!:-[

 

[Dafna]

Хочу попросить всех, кто будет читать этот стишок не воспринимать его буквально... Не думаю что кто то сможет понять про что я писала, но... Я сначала даже не думала, что выставлю его на форуме, но вот что то стукнуло в голову и решила все таки выставить его на общее обозрение.
сначала маленькое посвящение.. :-[ :-[ :-[ :-[
Я эти строки посвящаю
Для тех, кто может понимать
И всем им тихо обещаю,
Что их не буду предавать...
КЛАНУ...


Коктель "Война"
Смесь слез и крови огненно горячих
Я не хочу, но пью коктель "Война"
А мне б вернуться в мир незрячих
Там, где без страха говорят "ОНА"

Но путь назад мне перекрыла
Та леди, что с косой в руках
Ведь я сама себе могилу рыла
Я думала, что всех ждет крах

О, Боги! Как я заблуждалась
Какой там крах, ведь клан цветет
О, Боги! Как я ошибалась
А я ведь думала, что он умрет...

Сейчас я ясно понимаю,
Что сделает со мной война
Зато теперь я точно знаю
В войне я больше не одна.

Назад смотреть я перестану
Я смерти больше не боюсь
И в сердце заморожу рану
Сама себе скажу: "не трусь"

Вперед ити я смело буду
И чтобы клан не говорил
Во век умерших не забуду
А так же тех, кто их убил...

Смесь слез и крови огненно горячих
Я не хочу, но пью коктель "Война"
А мне б вернуться в мир незрячих
Там, где без страха говорят "ОНА"...

:-[ :-[ :-[ :-[ :-[ :-[

 

[Dafna]

О! Еще один стишок, или даже не стишок... Незнаю можно ли это назвать стихом по сравнению с тем, что писал PATRICK, но все же... Написано в щитанные минуты, но под большим впечетлением :-[ Кстати, PATRICKу это читать не нужно, а то опять получится, что у меня очень простенькая рифма, простенькие слова, или еще что нибудь в этом духе. Хотя в этом моем творении я это не опровергаю. :-[ :-[ :-[

Тьме - Тьма,
А Свету - Свет
Придет ОНА и скажет "нет"
Востанет Тьма
Востанет Свет
Придет она и много лет
Храня тот Свет спасет ту Тьму
Никто не знает почему...

 

[Natashe4ka]

Вірш такий непоганий... тільки смисл я його якшо чесно не дуже зрозуміла, це я про перший твій віршик :-[ але можу сказати одне - бачу шо ти можеш гарно писати вірші, можливо у тебе є шось і ше інтересне.... якшо не проти то поділись ше чимось цікавеньким Бо попередні вірші в тебе про якісь сумні події...аж якось читаєш і уявляєш ту картину.... шось не дуже хочеться про таке думати.. :'(

 

[Dreamer]

Было б интересно, Наташа, услышать от тебя стихи... :-[

 

[Natashe4ka]

Ну ок..якшо вже так...
Але ти мабуть подумав шо я мала на увазі шо в неї погані вірші, ні це не так, я просто виразила свою думку, а вірші в неї гарні, як я вже сказала вище.
Ось викладую свої два віршики, які сьогодні ранком написала... :-[ :-[ :-[
***
Як важко бачити страждання у людей
Які ж важкі моменти пережили вони в своїм житті
І не задумуючись про це
Вони відстоювали усе лиш до кінця
Здавалось би усе так просто
Та ні, не так все просто як здавалось би
Що мріяли вони про правду
Жадали честі й правосуддя
Взамін отримали ж обман.
І вічі відкриваючи на це
Стає все зрозумілим
Який нестерпний шлях пройшли вони
Віддавши ради цього своє дорогоцінне на землі буття.
***
Кохання навкруги, воно є скрізь повсюди
Лише потрібно побачити його
І близько пригорнувши до серця свого
Не відпускаючи ніколи
Кохання гріє люб'ячих людей
В яких серця закохані без тями
Які дають можливість думати лише
Щоб не забувати що кохання на землі повсюди є!
:-[ :-[ :-[

 

[Frost]

Вічний сон турбує всіх,
Лякає, ніжить, може хоче попередити нас всіх,
Що буде світ для кожного нам даний,
Попередньо схилений до наших ніг…

 

[Dafna]

маленький стишок - тоже стишок!

Боюсь его и понимаю
Что не смогу я убежать
Ночами тихо так рыдаю
Не буду больше я прощать

А разве я тогда прощала
Когда он руку поднимал?!
Вот только я всегда молчала
А кат мой дикий бушевал

Любить его я не пыталась
Зачем любить такую мразь?!
Сказать ему это боялась
Все превратилось просто в грязь...

 

[RazR]

Кукла!..

Я буду куклой -
Красивой,бездушной...
Я буду куклой -
Во всём послушной...
Я буду куклой...
Сидеть? - Я сяду...
Я буду куклой...
Лежать? - Я лягу...
Я буду куклой
С большими глазами...
Я буду куклой
С цветными губами...
Я буду куклой,
Какой не забудешь...
Да вот хозяином ты...
Точно не будешь!

 

[tashana]

Я буду куклой -
Красивой,бездушной...
Я буду куклой -
Во всём послушной...

Твоё сочинение???