«Злость»
Нас злость ломает пополам
Мы предаёмся всем грехам
Сказать, способны, то, что враз
Навек разводит снова нас
Как жаль эмоции людей
Отчасти разума сильней
Как жаль, что кнопку не нажать
Чтоб время повернулось вспять
Ты подошёл бы, но порой
Нас гордость мучает «Постой»
Чего-то хочется добиться
Заплакать, в небе раствориться.
Ты словно в клетке, взаперти
Так хочется с ума сойти
Забыть, что в мире кто-то есть
И тут же поглощает месть
Да неужели можно так
Нам поругаться в пух и прах?
Приходим мы в своём пути
К тому, что говорим «Прости»
:-[
добавлено через 5 часов 53 минуты
Якби хтось знав, як то дивитись в пустоту,
У темряву, в якій блукають очі.
Ти йдеш, він йде... і я іду!
Не крок, не два, а дні і ночі.
У світлі й темряві ховається життя,
У майбуття щораз ступа людина.
Капля до каплі... відбувається злиття...
І в світі появляється родина.
Якби хтось знав, який він - білий світ,
То, може, не шукали б ми дороги.
Але ніхто не зна вже сотні літ,
І ми долаємо пороги і тривоги.
Це не тунель, де світло у кінці;
Це не казки й легенди... Це реальність!
У різні сторони женуть гінці,
Щоб доля не перетворилася на марність.
Якби хтось знав?.. Але не зна ніхто!
У кожного в житті своя дорога.
Та, коли в серце стукає воно,
Зникає вмить уся тривога.
Коли приходить щастя на поріг,
Нам не цікаво, що там далі буде.
І вічний в світі, хто його зберіг,
Але не всі такі, на жаль, є люди.
Якби хтось знав, як одиноко в тишині,
Коли гуляє вітер між краями.
Що щастя є, що горе? - не судить мені,
І доля наповняється морями.
І кожне море з тисячі краплин,
А крапля кожна з тисячі краплинок.
Нам не перелічити всіх хвилин,
Але ми можем вибирать серед хвилинок.
Хоч долю ми не переробимо ніяк,
Але життя нам вибирати дано!
І лиш від того, який в нас маяк,
Залежить наш кінець, а не начало.
Бо доля - це не стежечка одна,
В ній безлічі доріг і магістралей.
І кожний вибирає, де вона -
Та сторона утіх або печалей!
Якби хтось знав?.. Та знати нам не треба!
Пливе життя. В майбутнє ми йдемо,
Не покладаючись на ласку неба.
:-[
Одиночество - мой лучший друг,
Грусть - моя прелестная подруга.
Я одна у жизни - ну и пусть,
Пусть в душе моей кружится вьюга.
* * *
Посмотри мне в глаза и пойми,
Что глаза те навеки твои.
Поцелуем коснись моих губ
И скажу о тебе: "Душегуб!"
Ведь украл у меня ты мечты,
Своровал моё сердце ты.
* * *
Ты хочеш быть со мной всегда,
И пусть вокруг метёт пурга -
Нам не страшны и ветер,и зной -
Я тоже быть хочу с тобой!
:-[