Аматорські вірші
- Автор теми Smile
- Дата створення
- Реєстрація
- 18.09.07
- Повідомлення
- 1 469
- Репутація
- 7
- Вік
- 40
ось моя заготовочкаCorey сказав(ла):
Зараз в нашій Україні
живуть добре тільки свині
ні турбот їм, не проблем
Діла того сплю і єм,
А у нас от в інституті
Студенти ходять всі надуті
То держава їх надула-
І розділа і роззула.
Та не той народ у нас
заробити найдуть час
І до місця нам міністри
Вип"єм пива 2 каністри
Економіку постоїм,
Ну і ще біди накоїм,
але семе головне,
що будЕ у нас лаве,
значить буде в нас все кульно
погуляєм завтра рульно,
Хай завідують магнати,
Ми!! умієм віддихати!!!
наєте я теж давненько пишу...але не знаю шо люди скажуть..трохи смисл глубокуватий...може шось сюди колись вставлю.хотя і на русском
wowka
Користувач
- Реєстрація
- 21.01.08
- Повідомлення
- 10
- Репутація
- 2
цей вірш я написала ще в 11 класі, так що не судіть строго.
Настане час,
Коли про все забудем.
І кожен з нас
Ніким для нас не буде.
Зайде пітьма
У наші чисті душі,
Пройде життя
Нічим для нас не бувши.
Підемо знов
З тобою в темні ночі,
Побачать кров
Наші кришталеві очі.
І знов журба
Ховається за дверці,
І знов пітьма
Розриває моє серце...
Думки пусті
Про початок і кінець,
Роки не ті,
Щоб заглядати до сердець!
Ні, не потрібно
Думати у сні.
Мої думки хибні,
Ні для чого вони тобі.
Настане час,
Коли про все забудем.
І кожен з нас
Ніким для нас не буде.
Зайде пітьма
У наші чисті душі,
Пройде життя
Нічим для нас не бувши.
Підемо знов
З тобою в темні ночі,
Побачать кров
Наші кришталеві очі.
І знов журба
Ховається за дверці,
І знов пітьма
Розриває моє серце...
Думки пусті
Про початок і кінець,
Роки не ті,
Щоб заглядати до сердець!
Ні, не потрібно
Думати у сні.
Мої думки хибні,
Ні для чого вони тобі.
напиши - тут можна будь-якою мовою писати - аби своєspirit сказав(ла):наєте я теж давненько пишу...але не знаю шо люди скажуть..трохи смисл глубокуватий...може шось сюди колись вставлю.хотя і на русском
особисто мені дуже цікаво було б прочитати твої вірші)
Вечер цвета смерти, ночи
Он пленил нас на нереальной высоте
Хотелось крикнуть, что есть мочи
Но лучше всё-таки молчать в безликой темноте
И мы одни, не видно приближения врагов
Весь город наш, и нету в нем друзей
Во мгле, в лучах недоразбитых фонарей
На расстоянии в тысячу шагов
И лают собаки, но им нас не достать
И воют сирены – но им нас не взять
Вдруг время будто-бы остановилось
И медная луна застыла в облаке от удивленья
В мои глаза как в зеркало она смотрелась
И медленно в минуты перешли мгновенья
И в горле звук застыл от мрачной красоты
И тихо стало так, что капли покидая потолок
Звук издавали будто барабанный рок
И мир вокруг был соткан с темноты
И улетели с разумом желанья и мечты
Унёс их ветер крыш
Лицо укрыл холодной пеленой
И тихо на карнизе просто так сидишь
И мыслей нет, и просто так молчишь…
Он пленил нас на нереальной высоте
Хотелось крикнуть, что есть мочи
Но лучше всё-таки молчать в безликой темноте
И мы одни, не видно приближения врагов
Весь город наш, и нету в нем друзей
Во мгле, в лучах недоразбитых фонарей
На расстоянии в тысячу шагов
И лают собаки, но им нас не достать
И воют сирены – но им нас не взять
Вдруг время будто-бы остановилось
И медная луна застыла в облаке от удивленья
В мои глаза как в зеркало она смотрелась
И медленно в минуты перешли мгновенья
И в горле звук застыл от мрачной красоты
И тихо стало так, что капли покидая потолок
Звук издавали будто барабанный рок
И мир вокруг был соткан с темноты
И улетели с разумом желанья и мечты
Унёс их ветер крыш
Лицо укрыл холодной пеленой
И тихо на карнизе просто так сидишь
И мыслей нет, и просто так молчишь…
Народу на потіху,
Кату на зарплату,
На площі Незалежності
Розп'яти б депутатів...
А з ними всіх міністрів
Розвісити по місту,
Туди ж і президента,
і Януковича, інтелігента...
Кату на зарплату,
На площі Незалежності
Розп'яти б депутатів...
А з ними всіх міністрів
Розвісити по місту,
Туди ж і президента,
і Януковича, інтелігента...
А як вам мій віршик?
Навіщо любити?
Навіщо вірити й любити,
А потім тихо помирати?
Для чого плакати й кричати,
Все рівно жити і страждати?
Життя здається зупинилось
Завмер весь світ, усе буття.
Сльоза гірка лиш покотилась…
Літній дощ, а я стою сама…
Там стою де зорі зустрічали
Ти ніжно мою руку взяв
Години мов секунди пролітали
Й чудовий голос твій звучав.
Мені здається це був сон,
Такий казковий і чарівний.
Час минув, усе пройшло немов,
Подих тихий і спокійний.
Дякую за той чарівний вечір
За поцілунок ніжний і п’янкий,
Схиливши голову на твої плечі,
Повірила у сон цей неземний.
Не розумієш ти як боляче мені,
Я так втомилася страждати.
Безсонні ночі, сльози, довгі дні
Невже кохання того варте?
28.08.2007 рік.
Навіщо любити?
Навіщо вірити й любити,
А потім тихо помирати?
Для чого плакати й кричати,
Все рівно жити і страждати?
Життя здається зупинилось
Завмер весь світ, усе буття.
Сльоза гірка лиш покотилась…
Літній дощ, а я стою сама…
Там стою де зорі зустрічали
Ти ніжно мою руку взяв
Години мов секунди пролітали
Й чудовий голос твій звучав.
Мені здається це був сон,
Такий казковий і чарівний.
Час минув, усе пройшло немов,
Подих тихий і спокійний.
Дякую за той чарівний вечір
За поцілунок ніжний і п’янкий,
Схиливши голову на твої плечі,
Повірила у сон цей неземний.
Не розумієш ти як боляче мені,
Я так втомилася страждати.
Безсонні ночі, сльози, довгі дні
Невже кохання того варте?
28.08.2007 рік.
Ну вот мой стишок...(Тот мир...)
На день, я умер был,
Мне снился сон,
"Тот мир был лутше
Там, где мы не жили,
Но будет что,
Коль все умрём-
Тот самый мир в котором раньше жили.
Илюзия и небиль-
Все эти сны, надежды, ожиданья,
И силы, мысли понапрасну тратя,
В жизни этой мы всего лиш пыль,
Не потерять бы мне сознанья...
Как уловить минуту созерцанья?
Чтоб знать как жить,
Без пониманья,
Поддержки, милости, любви...
Жизнь - это дар!
Или проклятье?
Столько вопросов,
Где ответ?
Но не задумываясь
Надо знать нам-
Так будет счфстье или нет?
Теряюсь я в рутине ожиданья,
Не знаю как найти дорогу мне назад...
А всё-таки, ведь что я видел,
Рай это был, иль всё же ад?
Ну вот...вопщем...чёто намучено...но...:-[
добавлено через 4 часа 16 минут
Ещё штуки четыре...ну на общий показ...оже такие мрачные...о себе...если есть люди которым интересно то..радо напишу
На день, я умер был,
Мне снился сон,
"Тот мир был лутше
Там, где мы не жили,
Но будет что,
Коль все умрём-
Тот самый мир в котором раньше жили.
Илюзия и небиль-
Все эти сны, надежды, ожиданья,
И силы, мысли понапрасну тратя,
В жизни этой мы всего лиш пыль,
Не потерять бы мне сознанья...
Как уловить минуту созерцанья?
Чтоб знать как жить,
Без пониманья,
Поддержки, милости, любви...
Жизнь - это дар!
Или проклятье?
Столько вопросов,
Где ответ?
Но не задумываясь
Надо знать нам-
Так будет счфстье или нет?
Теряюсь я в рутине ожиданья,
Не знаю как найти дорогу мне назад...
А всё-таки, ведь что я видел,
Рай это был, иль всё же ад?
Ну вот...вопщем...чёто намучено...но...:-[
добавлено через 4 часа 16 минут
Ещё штуки четыре...ну на общий показ...оже такие мрачные...о себе...если есть люди которым интересно то..радо напишу
Вернись!
Ходи до мене, моя доле ясна.
Чого втікаєш з землі по-під небо?
Ти - життя моє, моє сонце красне.
Залишся зі мною, я ніким є без тебе..
Моя доленька грає зі мною,
моя доля жорстока до мене.
Пурхнула в небо - на волю -
я продана в рабство без тебе..
Я пісню співаю в пекельній кімнаті.
Я доленьку кличу, до себе зову.
Мої мрії в крові, розбиті, крилаті...
Вернись, моя доле, без тебе помру!
Ходи до мене, моя доле ясна.
Чого втікаєш з землі по-під небо?
Ти - життя моє, моє сонце красне.
Залишся зі мною, я ніким є без тебе..
Моя доленька грає зі мною,
моя доля жорстока до мене.
Пурхнула в небо - на волю -
я продана в рабство без тебе..
Я пісню співаю в пекельній кімнаті.
Я доленьку кличу, до себе зову.
Мої мрії в крові, розбиті, крилаті...
Вернись, моя доле, без тебе помру!
Ти мій
Ти появився наче ангел з тишини
І знов, забилось серце
Повернулись непомітно мої сни,
Душа на волю рветься.
Дотик рук, не треба більш нічого
Слово, погляд, почуття
Воно все варте лиш одного:
Цілого мого життя.
Знаєш, ти - для мене все:
ти - КОХАННЯ СОНЦЕ Й НЕБО,
Ти - ціле життя моє,
І все нічого вже не треба.
Ти - зима, весна і літо, осінь
Ти - неба темно-синя просінь,
Ти - вода, що ллється у струмку,
Ти - небесна капелька дощу.
Найбільше ти - моє кохання
Мої думки, слова, мовчання,
Моє ти щастя, і страждання
Любові нашої єднання.
Ти появився наче ангел з тишини
І знов, забилось серце
Повернулись непомітно мої сни,
Душа на волю рветься.
Дотик рук, не треба більш нічого
Слово, погляд, почуття
Воно все варте лиш одного:
Цілого мого життя.
Знаєш, ти - для мене все:
ти - КОХАННЯ СОНЦЕ Й НЕБО,
Ти - ціле життя моє,
І все нічого вже не треба.
Ти - зима, весна і літо, осінь
Ти - неба темно-синя просінь,
Ти - вода, що ллється у струмку,
Ти - небесна капелька дощу.
Найбільше ти - моє кохання
Мої думки, слова, мовчання,
Моє ти щастя, і страждання
Любові нашої єднання.
дас из шо я на синю голову написал )
I've carried this weight for too long...
Disassociated, unarreciated...
And everything I've hated
Keeping me so jaded...
I look into the mirror
And I hate what I see...
All my lifes' disfunction
Alive in front of me...
I've carried this weight for too long...
Disassociated, unarreciated...
And everything I've hated
Keeping me so jaded...
I look into the mirror
And I hate what I see...
All my lifes' disfunction
Alive in front of me...
Ще один віршик, я його 28,02 написала :-[
Ти навчив мене любити,
Бачити по-іншому життя.
Ти зумів мене навчити,
Кохати й вірити в слова.
Побачила я чисте небо
Зрозуміла твою простоту,
Відчула, нічого вже не треба,
Лиш відчути твою доброту.
Життя світліше, спокійніше
І погляд такий рідний.
А що на світі є миліше,
Ніж дотик, теплий, ніжний?
Що ранку відкриваю очі,
Згадую чарівний сон.
Там з тобою ми, щоночі,
Гуляємо у відблизку вікон.
Ти навчив мене любити,
Бачити по-іншому життя.
Ти зумів мене навчити,
Кохати й вірити в слова.
Побачила я чисте небо
Зрозуміла твою простоту,
Відчула, нічого вже не треба,
Лиш відчути твою доброту.
Життя світліше, спокійніше
І погляд такий рідний.
А що на світі є миліше,
Ніж дотик, теплий, ніжний?
Що ранку відкриваю очі,
Згадую чарівний сон.
Там з тобою ми, щоночі,
Гуляємо у відблизку вікон.
Хто ми?
Хто я?
Чи біла квітка ранньої весни,
Чи молодого місяця хода легка?
Давно у цьому світі є лиш я і ти,
А всього іншого споконвіків уже нема.
Хто ти?
Той, що спокій колекціонує?
Чи той, що завжди змовчить про своє ім’я?
Та ні, таких давно вже не існує…
Лишились в світі цьому тільки ти і я.
Хто ми?
Ми ті, що дні переживають двічі?
Чи ті, кому уже набридло жити?
Ми ті, хто люблять, та не кажуть в вічі.
Ми – діти, ще не навчені любити…
Однак, ми любимо і ходимо за руки,
І на очах людей триває поцілунку мить.
І ми вже пережили свої важкі муки.
І за любов нас, прошу, не судить.
Ми знаємо, що світ порожнім залишився –
Це нас покинули без крапельки води.
Хоча, з людьми, що й без – світ не змінився.
І в ньому житимемо тільки ми.
Хто я?
Чи біла квітка ранньої весни,
Чи молодого місяця хода легка?
Давно у цьому світі є лиш я і ти,
А всього іншого споконвіків уже нема.
Хто ти?
Той, що спокій колекціонує?
Чи той, що завжди змовчить про своє ім’я?
Та ні, таких давно вже не існує…
Лишились в світі цьому тільки ти і я.
Хто ми?
Ми ті, що дні переживають двічі?
Чи ті, кому уже набридло жити?
Ми ті, хто люблять, та не кажуть в вічі.
Ми – діти, ще не навчені любити…
Однак, ми любимо і ходимо за руки,
І на очах людей триває поцілунку мить.
І ми вже пережили свої важкі муки.
І за любов нас, прошу, не судить.
Ми знаємо, що світ порожнім залишився –
Це нас покинули без крапельки води.
Хоча, з людьми, що й без – світ не змінився.
І в ньому житимемо тільки ми.
давно это писалось...
И капля падает на стол
И на бумагу, оставлять чернил разводы
И вместе с ней уходит боль
И нету больше у меня свободы
Хоть ничего уже не держит – улетай,
Но только крылья сломаны
Без них мне нет дороги в рай
И все друзья, враги все прощены
И лишь душа болит
Тут ночь, но тут никто не спит
И лишь луна меня поймёт.
Она одна лишь, не предаст и не умрёт…
И капля падает на стол
И на бумагу, оставлять чернил разводы
И вместе с ней уходит боль
И нету больше у меня свободы
Хоть ничего уже не держит – улетай,
Но только крылья сломаны
Без них мне нет дороги в рай
И все друзья, враги все прощены
И лишь душа болит
Тут ночь, но тут никто не спит
И лишь луна меня поймёт.
Она одна лишь, не предаст и не умрёт…
Очі , що бачуть і хочуть кохати.
Сильні бажання : кричати ,
Бігти , тікати , знову і знову.
З тобою ніколи не буду!
Втічу , але не забуду!
Чому ж це все так?
Невже Я не вартий?
Дозволь , хочаб на мить обійняти Тебе.
Відчути тепло від тіла твого.
З тобою ніколи не буду!
Втічу , але не забуду!
Все інше не варте.
Ти знай!
Лиш Я ваден заради Тебе , на все!
Сильні бажання : кричати ,
Бігти , тікати , знову і знову.
З тобою ніколи не буду!
Втічу , але не забуду!
Чому ж це все так?
Невже Я не вартий?
Дозволь , хочаб на мить обійняти Тебе.
Відчути тепло від тіла твого.
З тобою ніколи не буду!
Втічу , але не забуду!
Все інше не варте.
Ти знай!
Лиш Я ваден заради Тебе , на все!
Моя мечта, моя печаль и радость
все ето ты одна, одна лиш ты.
Что было бы если не ты,
что было бы если не встретил я тебя?
Любимая моя твои глаза твоя улыбка
и нежность губ твоих я помню, я не забыл...
Но ты ушла оставив лиш воспоминания.
Та нежная походка и гладь глаз твоих бездонных
то что не забуду не когда и буду поннить всегда,
лицо с улыбкою как солнце что будет всех с утра
Надеюсь та мечта ёще прейдет комне когда то,
Но будет позно я уйду.
Лиш буду помнить ту мечту что мне дала сияние жизни,
а пока ищу её. Быть может скоро свидемся?
все ето ты одна, одна лиш ты.
Что было бы если не ты,
что было бы если не встретил я тебя?
Любимая моя твои глаза твоя улыбка
и нежность губ твоих я помню, я не забыл...
Но ты ушла оставив лиш воспоминания.
Та нежная походка и гладь глаз твоих бездонных
то что не забуду не когда и буду поннить всегда,
лицо с улыбкою как солнце что будет всех с утра
Надеюсь та мечта ёще прейдет комне когда то,
Но будет позно я уйду.
Лиш буду помнить ту мечту что мне дала сияние жизни,
а пока ищу её. Быть может скоро свидемся?
віршики, звичйно, гарні... але ж це навіть не твоє... А у нас тут лише власне виставляють...Shinod@ сказав(ла):
І знову біль, переживання
І знову я сиджу одна
І знову мрії, сподівання
І ні для кого мене нема.
І знову сльози по обличчю
Все дужче боляче стає
І знову друзів не покличу
Порада в мене уже є.
Хтось скаже «Та забудь, дрібниця»
А хтось підтримає і посміхнеться
І скаже «Я завжди поряд, посміхнись.
Забудь, і це мине колись.»
«Забути біль? – це неможливо,
Пробачити? – не маю сил,
Розповідаю… вам не зрозуміло…
Бо не можливо це розповісти!
І досить сильна та образа
І довго буду пам’ятать
Тож не пройде вона відразу
І не пройде за років п’ять.»
І знову біль, переживання
І знову я сиджу одна
І знову мрії, сподівання
Для вас мене, вже більш нема!
6.03.08, 19:47
І знову я сиджу одна
І знову мрії, сподівання
І ні для кого мене нема.
І знову сльози по обличчю
Все дужче боляче стає
І знову друзів не покличу
Порада в мене уже є.
Хтось скаже «Та забудь, дрібниця»
А хтось підтримає і посміхнеться
І скаже «Я завжди поряд, посміхнись.
Забудь, і це мине колись.»
«Забути біль? – це неможливо,
Пробачити? – не маю сил,
Розповідаю… вам не зрозуміло…
Бо не можливо це розповісти!
І досить сильна та образа
І довго буду пам’ятать
Тож не пройде вона відразу
І не пройде за років п’ять.»
І знову біль, переживання
І знову я сиджу одна
І знову мрії, сподівання
Для вас мене, вже більш нема!
6.03.08, 19:47