Люди добрі! Вас ще турбує проблема російської мови? Я це і проблемою не можу назвати. Чому більшість ведеться на такі безглузді речі. Це все штучно придумується в пік загострення політичної активності, і успішно забувається в звичайні, міжвиборні роки. Подумати тільки: російська мова друга державна. З якого це дива? Чому? Ця тема не може розвиватись далі. Всі прекрасно розуміють що державна мова в Україні одна - українська. Якщо і лихополітики підуть на таку зраду перед народом і зроблять російську мову державною, то для мене це нічого не поміняє. Я так само буду розмовляти на тій мові, на якій мене навчили розмовляти батьки. Це мова мого народу, мова того краю де я виріс, мова вітру степів і лісів рідної природи, мова сяйва зорів біля домівки, спів пташок і шелест листя. Яка ще мова може передати любов до батьків, до батьківщини, до людей? Чи можна виразити думки на чужій мові? Чи можна сформувати речення яке йде від душі на мові не свого народу? Не думаю що це можливо... Політичні ігри появляються і пропадають, Вожаки-політики приходять і зникають, а ми з вами залишаємось. Ми - це ті на кому тримається держава... Хоча ні.... не держава - БАТЬКІВЩИНА!!!
Ми маємо зробити так, щоб такі безглузді речі взагалі не мали місце серед обговорення. Ми маємо зробити все можливе для того щоб гордитися своєю країної. Це робиться нашою з вами працею. Працюйте чесно, віддано, на благо, не тільки себе, а й державі. Ті хто навчається - навчайтесь сумлінно, на вас надія майбутнього. Для навчання всі умови складені. Можливо не ідеальні, але для тих хто прагне знань умови є. А мова в нас чудова. На цій мові спілкувалося багато великих видатних людей. Ця мова дара початок для багато інших словянських мов (серед них і російська). Не потрібно боятися еволюціонування мови. Це тей процес який проходить завжди. До такого процесу і належать слова як: міліціант, директорка. Це не так і погано. І коли на запитання якогось іноземця, ти хто по національності, ми гордо будемо відповідати- Я УКРАЇНЕЦЬ, фраза -"я повернусь" термінатора з одноіменого фільму, не буде звучати дивно. Хотілось би закінчити словами якогось класика, але тут і так пафосу багато. Життя таке коротке... і прожити його потрібно так, щоб і було що згадати, і щоб не було соромно перед нащадками... щоб не втратити того що люди зберігали роками....не тільки не втратити, а й збагатити ту облелеїну скарбничку....