Самашедший сказав(ла):
масу інформації можна знайти про світський гуманізм, а про неправильний вибір релігії - це моя власна точка зору, може трохи сумбурна і не до кінця оформлена, але я дійсно вважаю, що ми вибрали не ту релігію. У нас Достоєвський – один з головних письменників, а в його творах описується покірність, визнання своїх гріхів, людина в нього – це черв’як, яка повинна визнавати вищу владу і молитися, молитися, щоб її гріхи простив Бог. Я не стверджую, що православ’я не являється осередком культури (ними являються і іслам, і буддизм), але ця культура шкодить нормальним людям, що можна побачити в реальному світі – пост-комуністичні і комуністичні (ну добре, як любить писати Дранік "милитаризм с элементами социализма", а не святий і непогрєшний комунізм) держави живуть погано, те саме можна сказати і про православні держави.
Я спросил оттого, что, идея о православии, как тормозе прогресса на Руси, уже встречалась (даже г-н Познер озвучивал, если память не изменяет), а вот идея о коммунизме, который использует "косяки" православия - это что-то новое.
Помимо СССР, основу которого составляли православные народы и народности, имеются следующие образцы коммунизма: Куба, Вьетнам, КНДР, Китай. Не самые православные страны, верно? И ничего, что-то там себе построили, кое-как держится.
ИМХО, вывод про тождественность православия коммунизму (в плане покорности населения и т.д. и т.п.) притянут за уши.
Вывод про православие, как тормоз прогресса отдельных стран и народов тоже голословен. Греки (православные) вряд ли живут хуже, чем португальцы или ирландцы (католики) и ненамного хуже шведов (протестанты). И на улицы выходят с правительством бороться - будь здоров (несмотря на столетия покорности догматам веры и т.п.). Болгары и, особенно, румыны живут похуже, но есть два вагона гораздо более явных причин, по которым уровень развития стран отличается друг от друга (география, воинственные соседи, череда идиотов на троне, ...).
Самашедший сказав(ла):
У нас Достоєвський – один з головних письменників, а в його творах описується покірність, визнання своїх гріхів, людина в нього – це черв’як, яка повинна визнавати вищу владу і молитися, молитися, щоб її гріхи простив Бог.
Кгхм, если культура народа многогранна, то в ней будет масса серьезных поэтов и писателей всех мастей и оттенков, и, в данном случае, Достоевский - лишь один из (а еще Пушкин, Чехов, Тургенев, Тютчев, Толстой (2 чел.), Булгаков, Бродский, ...). Да и, применительно к Достоевскому, вот я лично читал только "Преступление и наказание" и "Бесы". Не любитель классической литературы, читал не шибко старательно, но описанного (центрального для Достоевского с Вашей точки зрения, как я понял) аспекта про "людина в нього – це черв’як, яка повинна визнавати вищу владу і молитися, молитися, щоб її гріхи простив Бог" не заметил. ИМХО, в "Преступлении" аспекты все же другие.