Шановний
Avvocato,
Вам шкода, що тема про ОУН-УПА "заглохла"? А мені шкода, що Ви, очевидно, вважаючи себе "компетентным в этой теме", ставитесь до неї однобоко і занадто категорично. Ви вважаєте «книгу В.Полищука "Горькая правда. Преступления ОУН-УПА" одним из наиболее компетентных трудов про преступления ОУН-УПА." Тоді дозвольте поцікавитьсь у чому полягає компетентність даної праці? Як на мене, то тільки у пропаганді. Я не можу віднести її до історичної, що претендує на істину з ряду причин.
По-перше, у цій «праці» я не знайшов жодного посилання на документи, або інші незаперечні докази, що підтверджують описані у книзі «факти», а тільки посилання на інші літературні джерела та свідчення «очевидців», особистості яких сховані під ініціалами, що унеможливлює підтвердження факту надання цих свідчень. Автор даного «компетентного труда» сам признається, що він навіть не спромігся побувати у тій місцевості, де розгортались описані ним події.
По-друге, цю «працю» аж ніяк не можна назвати неупередженою, тому що у ній немає ні слова, про польських націоналістів, їх насильницьких дій щодо українського населення західної України та Східної Польщі, що є доведеним фактом, з яким погоджується і польська сторона. Не кажучи вже про відсутність навіть натяків на дослідження щодо причин україно-польського конфлікту часів другої світової війни.
По-третє, мене взагалі зацікавили деякі питання біографії автора. На просторах Інету знайшов слідуючу інформацію:
«Виктор Полищук родился в 1925 году в городке Дубно, что на Волыни. После ареста сотрудниками НКВД отца в 1939 году он сам, его мать и две сестры в апреле 1940 года были высланы в Северный Казахстан. В 1941-44 годах Виктор Варфоломеевич трудился на стройке железной дороги Акмолинск-Карталы и в паровозном депо в Акмолинске (слесарь, токарь). В 1944-46 годах он переселился на Днепропетровщину и работал в Васильковском зерносовхозе слесарем.
В 1946 В. Полищуку удалось эмигрировать в Польшу, где он получил диплом юриста. В 1981 переехал в Канаду и по сей день живет в городе Торонто. Там он работал в различных издательствах украинской диаспоры, а позже создал собственное издательское предприятие.»
Так ось, мені цікаво, хто і за які заслуги перед «батьком народів» дозволив Віктору Поліщуку, сину «ворога народу» чи «буржуазного націоналіста», що відбув заслання, у післявоєнні часи, коли у кожному підозрювали зрадника та посібника гітлеровцям, емігрувати до Польщі та отримати вищу освіту?
Avvocato сказав(ла):
Да "воевали против Рейха"... Сколько гитлеровцев уничтожили или взяли в плен эти "герои"? Сколько танков, самолетов, артиллерийских орудий потеряли фашисты на полях сражений с "армией ОУН-УПА"? Сколько украинских городов она освободила?
Я, шановний
Avvocato, на відміну від Вас, не вважаю себе компетентним у цьому питанні, але принаймні стараюсь вивчати альтернативні точки зору, співставляти їх, ознайомлюватись з документами і вже після цього робити висновки. Адже істина, як відомо, знаходиться десь посередині. І Вам раджу, перед категоричними заявами більш детальніше вивчати питання. Почати можете зі статті Володимира СЕРГІЙЧУКА «Наша кров – на своїй землі», у якій дається відповідь автору ««компетентного труда», де ви зможете знайти і частину відповідей на власні запитання.
Переглянути вкладення 7823
Avvocato сказав(ла):
Может, ОУН-УПА ломала хребет гитлеровской машине под Москвой,Сталинградом и на Курской дуге? Это-что ОУН-УПА форсировала Днепр и освобождала Киев, все остальные города Украины? ОУН-УПА брала Варшаву и Вену, Кенигсберг и Берлин, очищала от фашистов половину Европы?
А на ці запитання відповідь Вам постараюсь дати я, хоча і не компетентну. Ні, ОУН-УПА безпосередньо не мала причетності до наведених Вами подій, так само як не мала причетності до голодоморів 1933 та 1946 років, до розв’язування у 1939 році другої світової війни, до розгромних поразок початку ВВВ, що супроводжувались значними матеріальними та людськими втратами, до вивезення власних співгромадян у Сибір, до репресій над цілими народами і ще до багатьох подій 40-50-х років минулого століття. Більшість її членів не воювали Європ, а намагались захистити себе і своїх близьких, проливали кров на своїй землі. І за це їх потрібно називати злочинцями? Чи можливо визнати, що вони воювали за себе, за свої права на свободу, життя, майно, а разом з тим і за Україну?
Чи той бандит, хто край свій захищає,
Хто за свободу гине у бою,
Хто кулаками ворога стрічає
У рідній хижці, рідному гаю?
Чи той бандит, хто любить батьківщину,
Той, хто колін в покорі не згина,
Той, хто боронить неньку та дитину,
Скажіть мені, яка його вина?
Ні, не бандитами були ви! — Хай долоні
Стискала аж до крови чесна лють,
Бандити ж ті — грабіжники законні,
Яких визвольниками ще інколи зовуть.
Олесь Доріченко