Аматорські вірші

[3o3o 3aP}|{aBeJIu]

Ода ПИВУ!!!

Хех шось навіяло, за культуру мови не судіть, щоб передати всі почуття однієї мови явно мало

Ось залив нємножко сливу,
І пишу цю оду пиву.
Хай там шо базарять мнє
тіпа "істінна в вінє",
А пивко я уважаю,
І хоча незловживаю.
Ібо пиво то є круто
а якщо воно з Славути
враз зникають всі питання
залишається бажання
пити, пити, ще раз пити,
ще раз пить, перепочити,
і так далі знову, знову,
наливай дружбан по новой!
Пива вже десята кружка,
а я п"ю - бо це Сангушко!
Інші люди - забобонні,
довіряють Оболоні,
його я також полюбляю
час від часу попиваю.
Чи то буря, чи то злива,
може дощ, а може сніг,
я беру бутилку пива,
щоб не впасти мені з ніг.
Опшем шо я мав сказати
в світі пива є багато,
все хороше, все духмяне,
Біле, Світле, чи Багряне.
пийте літом, пийте в зимку
на подвір"ї і в будинку,
чи на пляжі, чи на дачі,
Все пока усім удачі,

і ПС до заголовку
всігда дивись на упаковку!!

 

[Juicy I]

На фест я не поїхав, залишився удома,
Цей вірш писав, на серці горе мав,
За нею сумував, її перед собою уявляв,
Я мріяв, я ж її кохав,
А можливо то симпатія була,
Я сам незнав чого хотів,
Якось дуже стрімко,
Не підходив, нічого не казав,
Потім жалкував,
В такі моменти я розгубленим ставав,
А тепер занадто пізно,
Нічого не змінити, минулого не відтворити.
Вона одна, єдина, хто битись моє серце заставляє, з шляху збиває...
Мені спокою немає... немає на світі перешкод,
та є лише одна, одна - вона...

 

[Lazy_CherrY]

Давай не будем больше играть
давай не будем больше смеяться
Настроемся на то, что опять
С тобою нам прийдеться расстаться
Давай не будем вспоминать
О том , что с нами было
Мы оба научились играть
Прошло лето, мы все забыли
Давай не будем рисовать
Смешные точки, запятые
И смайлы друг другу посылать
Мы выросли, теперь мы большие
Зачем ставить троеточье, зачем опять запятая, давай оставим просто прочерк, я больше не играю с тобою
Не путай мысли в голове, грамматика тебе не по зубам
Я лучше знаю , что и где
Я лучше знаю что и как
Давай дождемся с тобою лета
Давай оставим друг-другу шанс
Игру начнем мы , вспомним детство,
Поставив вопросительный знак
Зачем ставить троеточье, зачем опять запятая
давай оставим просто прочерк,
Начнем игру опять, нажав «сначала»……

Пробило когда-то , под влиянием эмоций и воспоминаний...

 

[Igwar]

Мамо, стій!

1. За це прокляла тебе мати,
За це вже не зможеш ніколи ти спати,
А будеш щоночі усюди блукати,
Душі своїй спокій одвічний шукати.

R Ти вбивця! ( Маленьке очима сліпими
Благало всім серцем: «Мамо,стій!»)
Бездушна! Своє дитинча убивала
В утробі безпомічне… Мамо, стій!

Рука здійнялася не брата на брата,
Не батька на сина, а матері на кровинку-дитину!

2. За такий злочин навіть сам диявол
Не міг придумати тобі муки…
То броди по землі безтілесна,
Вростають хай в землю руки!

R Ти вбивця! ( Маленьке очима сліпими
Благало всім серцем: «Мамо,стій!»)
Бездушна! Своє дитинча убивала
В утробі безпомічне… Мамо, стій!

Рука здійнялася не брата на брата,
Не батька на сина, а матері на кровинку-дитину! (с)



РАДІАЦІЯ
Навколо пустеля, забруднена зона,
Зелене життя ламає бетон.
Залізна оселя, в ній небо червоне,
Гучні каяття, молитва за трон!
R
Мирний атом сказився й зірвав ланцюги,
В які закували люті вовки.
І дико регоче в лице майбуття
Новий демон на ім’я радіація!

Озирнися! Навколо променевий рай:
Вузькі тротуари, чорний асфальт,
Розбиті мрії, газетний обман…
Welcome to the Богом забутий край!!!
R
Мирний атом сказився й зірвав ланцюги,
В які закували люті вовки.
І дико регоче в лице майбуття
Новий демон на ім’я радіація!

Атомний ідол здається без бою,
Та мозок поглинає отруйний туман.
Коли я прокинуся в пеклі з тобою,
Там тихо помолиться лютий тиран!
R
Мирний атом сказився й зірвав ланцюги,
В які закували люті вовки.
І дико регоче в лице майбуття
Новий демон на ім’я радіація!

Атомна енергія
Променевих хвороб…
Обігріє усіх
Безкоштовний гроб! (с)

Чернов Віталій

 

[Archy]

Нету спокойствия в серце
Горечь тумана вокруг
Нету сонца здесь, нету
Мысли глубины и ничего
Что давала бы жить когда
Все что растёт и цветёт не
Радуэт никого а лиш
Несет одно зло.
В душе человека куски
Зла, когдато прийдёт
И твоя минута и ты поймёш
Что ето все ужё не то мир
Сияэт пустотой в глазах
Мерцание мглы не гавори что
Ты знал дарогу райского пути
К тому времени как она была
Ты превратился в демона ада
И когда печаль икон осветила
Мир ты растерялся среди руин.

 

[Black_Raven]

Якщо набридло все навколо,
І хочеться послати все у небуття,
Ти посміхнись, адже усмішка
Розтягує не лише рот, але й життя.

 

[live]

КУРЕНИЕ-это вред
ВРЕД-это болезнь
БОЛЕЗНЬ-это смерть
СМЕРТЬ-это сон
СОН-это полезно
ТАК-куренее это вредно

 

[ALIDJAN]

Осінь!
Осінь настала,небо похмуре,
Літо пройшло,жовтіє усе.
Тебе покохала,себе загубила
У серці горить і пече!
Навіщо ці муки,навіщо кохання!
не можу здолати цю біль!
Існуєш для мене лиш ти,
та Осінь
забрала від мене навіки
Мені залишила вірші!

добавлено через 2 минуты
....ще один
Скука,злость,так плохо на душе
Пустые сны,пустые мысли
И по щеке кровавая слеза,
Скользит...осколки в сердце.
Тебя там нет,мне жаль тебя,
не смог ты удержать меня!
Я помню! Тобою я дышала,
Ты все разрушил...прости, но не об этом я мечтала!
теперь нет чуств и нет желанья,
Всё умерло,ну что же,- "Досвиданье!"

 

[Dashisha]

Ти не пишеш давно, а я
Просто так ріжу ссвої руки.
Мені стяться пусті поля
Й твого серця тривожні стуки.
Щось кажу - а не чую слів,
Вітер краду моє повітря.
Дощ малює на спраглій землі
Твого ймення знайомі літери...

Я повернулась з цього бою на щиті...
Отак ганебно я покинула війну,
Змінивши лати на тісну труну
І ймення на табличку на хресті.
Торкни струну - почуєш голос мій,
Гуляй босоніж полем бою зранку,
Пий мою душу - кави філіжанку,
І мою кров - вино червоне - пий.
Я повернусь росою на світанку...
О як ганебно я лишила бій!

Мороз...
о краю блудних снів!
мій гріх сторицею возздався.
мій дім - сирен звабливий спів.
усе не так, як я хотів...
хотів і здався.
не хотів...
зірвався

 

[Forever_Autumn]

Дзвін до мене озоветься
над безмежним жовтим полем
та у серці відіб’ється
задушливим гірким болем.
Відбиток диким воєм сплинув,
Не дзвін то розриваючись кричав
То десь таємно Хтось загинув,
Щоб ти не бачив і не знав.
І жаль розплився на полотнах
Душі моєї дивним смутком:
То зник кудись безповоротно
Той, Хто у пруття клітки стукав.
Плачем розвіявсь голос з поля
Зі своєї пастки піду я за ним,
Близьким. Моя, як і його неволя,
Якщо й скінчиться, то теж на полі тім.
Ти чуєш? Оклик воєм сплинув.
Не дзвін то розриваючись кричав,
То світ недавно мій загинув,
А ти не бачив і не знав. 10-11,06,2003

 

[falconna]

Час плине, стирає думки і образи,
І мрії таврує: «Сміття», «Маячня».
Вже більше не викликають відразу
Ні пісні невдалі, ні шлях навмання.
Тепер вже не ранять до сліз – як раніше –
Ні гострі шипи, ані гострі слова.
Час - все хутчіше, а я – повільніша.
Вільніша, сильніша… - та мов не жива.
Пустоти буття поростають цинізмом,
А зорі в калюжі так схожі на ті,
Що в небі. І в боротьбі силогізмів
Шукаючи істини, йду в темноті.
(1.07.2008)

 

[Dashisha]

falconna, дуже гарно...*THUMBS UP
десь публікуєш?

 

[falconna]

falconna, дуже гарно...
десь публікуєш?

Дякую
Ні, не публікую. Бо пишу дуже рідко. Коли відчуваю, що з задумки дійсно щось непогане вийде

 

[Dashisha]

falconna, тоді - успіху розвивайся, це важливо

 

[Pashok]

хегей! =) давно я тут не писав нічого, ось один з недавнішніх.

Від погляду, я забуваю алфавіт,
Від Усмішки, аж забуваю мову,
Від подиху й коханого: "Привіт"!
Я ладен все це забувати знову!

Тебе до себе ніжно пригорну,
Й на вушко тихо-тихо прошепочу:
"Я так давно шукав тебе одну..."
І знову відпустити не захочу.
​

All Rights Reserved (r) Pashok.

 

[_МыШеНяТкО_]

у меня тоже есть стишки которые я сама сочиняла, но они мало кому нравятся....вот оцените один из последних...:-[

Ночь....
Одинокая ночь!
даже луна
не может помочь.
кто-то веселится в эту ночь
одинокую ночь!
А мне грусно как и ей
Одинокие мы с ней.
Вот у луны есть звезды,
У неба птицы
А как же я и
ночь...?
одинокая ночь!
Вроди посмотриш в окно,
А там так много людей
А тот кто нужен один единственый
Его не найдёш,
он потерялся.
Ночь...
Одинокая ночь!
может ты сможеш мне помочь?
Ведь ты все видеш
Может его где-то найдеш
Ночь...
Одинокая ночь!
Ато я уже сбилася с пути
И некак не могу его найти
Все бегу,бегу....
И не могу догнать
Ночь...
Одинокая ночь!
Ведь для счястья не много надо
я просто хочу с ним быть рядом!​

 

[3o3o 3aP}|{aBeJIu]

Недавно їздив я в Карпати,
Вражень вам не передати-
Гори, ліс, і купа снігу,
Я в сугроб влетів з розбігу.
Весь в снігу, стою довольний,
Відпочинок був прикольний.


Між горами наш Готель,
трохи далі Буковель,
Там пацьорка і колиба,
2 по 100 кусочок хліба,
Санки, ЛИжі, Сноуборди-
Можна ставити рекорди.

Вечорком більярд та баня,
ну і в гори знову зрання-
Ламать голову та лижі,
Там ще є звірюки хижі.

Вобщем шо хотів сказати -
якщо руль то це Карпати!!!

 

[Alt]

Ви справді творчі люди (особливо Smile,Зоза також не гірший)я всі вірші читав з таким захопленям шо Це...розумієте!
Можливо сам спробую поскладати.Завтра ждіть!

 

[lakosta]

Ветер слёзы тихонько сметает,
Хочет ласковым быть для неё,
А она все время рыдает-
Не нужны ей ласки его.
"Что ж ты,глупая,сердце тривожишь?
Ведь ты знаешь,как больно мне,
Ты уйдешь и опять все бросишь-
Не подумав совсем обо мне."
Но ты знаешь,знаешь,
Ты знаешь-
Я всегда тебя буду любить
И поэтому вновь убегаешь,
Чтоб я мог тебя
Снова простить

 

[Катено))]

Депрессивная принцесса
Третий день под прессом стресса:
Не желает пить эспрессо,
Не глядит на круассан,
Мусс не ест, теряет массу
И с тоской глядит на трассу -
Ждёт, когда же принц Инкассо
К ней примчится, сев в "Ниссан".
На виски себе принцесса,
Ставит в день по два компресса.
Рядом фрейлина Агнесса:
"Не прочесть ли Вам эссе?
Может быть, Торквато Тассо?
Мемуары о Пикассо?
Или что иного класса -
Мопассан, Руссо, Мюссе?"
Ну а принц, забыв принцессу,
Классом "люкс" летит в Одессу
И к любовному эксцессу
Он склоняет стюардесс -
И не мыслит о принцессе
И о свадебном процессе.
Ведь лицом принцесса - Несси,
Что из озера Лох-Несс.

(Шизель. Любовь Сирота).